Двері кабінету виконувачки обов’язків директора Рівненського кооперативного економіко-правового фахового коледжу наприкінці серпня не зачиняються: потоком ідуть вступники з батьками, щоб укласти угоди на весь навчальний рік.
Оксана Белінська вітає завтрашніх студентів із вірним життєвим вибором. Уже мають щонайменше 260 першокурсників, – як і торік. Оскільки ж Міносвіти продовжило набір до середини жовтня, вірять: студентської родини ще прибуде. Бо й ліцензований обсяг цілком дозволяє, і заяв від абітурієнтів цьогоріч надійшло значно більше.
- Ми приїхали з Чернігівщини, на спеціальність інженерія програмного забезпечення, – розповідає мама першокурсника. – Наш тато служить у «Десні», живемо поруч. Дуже вже сильно нас тероризують, тривоги практично не стихають. Тому й обрали ваше місто, – тут безпечніше. Я також переїжджаю до Рівного, щоб бути поруч із сином.
Ще одна мама з донькою приїхали з Мариніна Соснівської громади нашої області. Пані Бондар сама закінчила Рівненський кооперативний, – тож і дочці порадила перевірений заклад: обрали популярну нині готельно-ресторанну справу.
Оксана Белінська з кожним абітурієнтом уже зустрічалася на співбесіді з рідної мови, – саме за її результатами сформували списки вступників.
- Але ж це непросто – як мовиться, пропустити через себе буквально кожного?
- Так я відчуваю пульс сьогоднішньої молоді, а вона – увагу та повагу. Часто наші співбесіди стають ще й своєрідним ключем до дитячих сердець. Іноді ж творять справжні дива: люди відмовляються від бюджетного місця з гарантованою стипендією в інших закладах на нашу користь.
- До речі, бюджетна підтримка коледжів – це ж не лише стипендії від держави, а й заробітна плата педагогів, оплата комунальних послуг, та ще й сучасні навчально-практичні центри за відповідними професіями. Вірно?
- Так і є. Тобто, на ринку освітніх послуг ми працюємо в нерівних умовах. Бо маємо виключно контрактну форму навчання. І на заробітну плату викладачів та всього персоналу, комунальні послуги, на оновлення матеріальної бази маємо заробити самі. Як, зрештою, всі заклади кооперативної освіти. Але, як бачите, наші двері відчинені, здаватися на милість обставин ми не збираємося, а на ринку освітніх послуг не просто тримаємося, а гідно конкуруємо з тими, хто має суттєву підтримку від держави. Приміром, цього року повторно акредитували дві найбільш популярні нині спеціальності – інженерія програмного забезпечення та готельно-ресторанна справа. Тепер готуємося акредитувати ряд інших: це відбувається раз на п’ять років. Вимоги доволі високі, – але ми їх витримуємо. От, приміром, начальник управління Державної служби якості освіти в області Святослав Сидорук у процесі акредитації відвідував коледж: був приємно здивований нашим оновленим сучасним комп’ютерним класом. Бо він, як ніхто, розуміє, що таке використати бюджетні кошти і що – заробити самим.
- А чи вдається й далі оновлювати матеріальну базу?
- Наприкінці минулого навчального року закупили параконвектомат для лабораторій кулінарної та кондитерської продукції. Й одразу ж випробували його в роботі: студенти-технологи напекли пиріжків і пригостили всіх, хто прийшов на травневий День відкритих дверей. Це була, так би мовити, практична ілюстрація до розповіді про професію. На тому ж технологічному відділенні модернізували аудиторію, укомплектувавши її новенькою барною стійкою. Поповнили фаховою літературою нашу бібліотеку, – тут також треба встигати за часом. Придбали зарядну станцію, – це щоб за ймовірних блекаутів могла працювати насамперед бухгалтерія. Адже термінів звітності чи сплати податків ніхто не скасовує.
У першому гуртожитку відремонтували дах, поміняли електрику, каналізаційні та водопровідні труби, впорядковуємо туалети, – словом, на марші осучаснюємо умови для студентів.
- До речі, яка вартість ліжкомісця в гуртожитку?
- Сьогодні це 1.300 гривень. Втім, маємо офіційний лист від Рівненської філії «Газорозподільних мереж України», яким нас попередили про зміну категорії споживача. Вже з першого жовтня газ для студентських гуртожитків коштуватиме не на рівні 8 гривень за кубометр, як для побутових, – а щонайменше 28, як для комерційних споживачів. Це проблема всіх недержавних навчальних закладів, – бо так вирішив «Нафтогаз України». Тому й нам, вочевидь, тут потрібна спільна позиція. Втім, поки не перекладаємо проблему на плечі батьків наших студентів.
- А в якому діапазоні коливаються ціни на навчання в Рівненському кооперативному в 2026-2027 роках?
- Вони, скажу так, оптимальні. От, приміром, фінанси, бух облік та аудит – 21 тисяча 670 гривень за весь навчальний рік, торгівля – це 22, 5тисячі, інженерія програмного забезпечення – 24. Тоді як сусідній із нами коледж інформаційних технологій підготовку за подібною спеціальністю оцінив у 37 тисяч.
Сподіваємося, це також спрацює на наш авторитет. Окрім унікальної історії, яка сягає корінням 1940 року.
- Справді, тримати марку першого навчального закладу на теренах Рівненщини й підкріплювати її сучасним змістом освіти в нинішніх воєнних реаліях – завдання не з легких. Але ж із 2027-го стартує реформа НУШ. За логікою, вона має змінити ринок освітніх послуг на користь професійної та фахової передвищої освіти: бо до академічних ліцеїв підуть не всі учні…
- Поки не можу цілком ствердно відповісти на це питання. Бо ми живемо в часи надзвичайно стрімких перемін. Тож сьогодні триває дискусія, чи не додадуть до навчання в коледжах ще один рік, – адже профільна школа перейде на 12-річку. Якщо додадуть, діти активніше обиратимуть академічні ліцеї: там іще цілих три роки можна вчитися безкоштовно, а тут батькам доведеться оплачувати додатковий рік навчання.
Нині йде оновлення освітніх програм, їх синхронізація з європейськими підходами в рамках заявленої реформи. Тож на чию користь врешті складеться ситуація, незабаром побачимо. І будемо працювати у визначеному для нас правовому полі.
- Оксано Миколаївно, знаю, що весь Ваш професійний шлях пов’язаний з Рівненським кооперативним…
- Вперше я переступила поріг тодішнього кооперативного технікуму 38 років тому, закінчивши восьмирічку. Обрала спеціальність «товарознавство продовольчих і промислових товарів», на яку тоді був величезний конкурс. Закінчила технікум із відзнакою, – але спроба вступити до Львівського торговельно-економічного інститут виявилася невдалою. Залишилася працювати лаборантом. А через рік таки стала студенткою за омріяним фахом – «товарознавство і торгівля непродовольчими товарами». Вступала я до торговельно-економічного інституту, а закінчила в 1996-му вже комерційну академію. Без відриву від виробництва, бо продовжувала працювати лаборантом, згодом – викладачем. У 2002-му закінчила педфак Полтавського університету споживчої кооперації. Викладала своє улюблене товарознавство, – це складна наука, але ж яка цікава! Бо треба достеменно розібратися, скажімо, в одязі, в меблях чи, приміром, у прикрасах. Так би мовити, побачити кожен товар зсередини, – і доступно пояснити все студентам.
З 2007-го року працювала заступником директора з навчальної роботи. А з травня 2025-го, коли, на жаль, відійшов у Вічність наш директор Степан Іванович Добридник, виконую обов’язки керівника.
- Отже, першого вересня пролунає Ваш 39-ий перший дзвінок у цих, без перебільшення, рідних стінах?
- Виходить, що так. І без жодного перебільшення, мені тут рідний кожен куточок. Бо він наповнений правдивими історіями та унікальними людськими долями. Ми ж на роботі проводимо більше часу, ніж удома, – стверджує статистика. І я в ній – зовсім не виняток.
До речі, наш коледж, також із відзнакою, закінчила й моя донька. У нас навіть думки не виникало обрати щось інше. Бо і довіра до закладу, і його репутація формуються саме таким усвідомленим вибором.
- Яким буде День Знань-2026 у Рівненському кооперативному?
- Хочеться, щоб яскравим і незабутнім для студентів та батьків! Бо це – свято кожного українця, якого так хочеться серед непростих буднів…
Війна загострила інтерес до власних витоків, до рідної історії. Ми хочемо знати про себе більше, – і це природно. Вже на першому уроці розповімо студентам, що саме в наших стінах навчався перший Президент України Леонід Кравчук (про це нагадує меморіальна дошка на фасаді головного корпусу), що звідси вийшли успішні сучасні керівники. Це і наш голова правління споживспілки заслужений працівник сфери послуг України Петро Бараш, і його заступник Микола Вознюк, і очільники кооперативних організацій Рівненщини та інших областей.
До речі, серед наших нинішніх студентів усе більше представників різних регіонів: Житомирщини, Чернігівщини, Хмельниччини, Тернопілля, Полтавщини, Донеччини, Луганщини тощо. А до педколективу влилися викладачі із Запоріжжя та Бахмута.
Радо приймаємо всіх до своєї родини. З переконанням: разом ми точно зробимо більше. Для коледжу, для споживчої кооперації, для України. Нині її кордони захищає наш викладач Андрій Овдійчук, з яким ми постійно на зв’язку, чоловіки та сини інших викладачів та працівників. А ще – випускники різних років. На жаль, маємо і втрати: але імена наших героїв, якими пишаємося, навіки вписані в історію України та коледжу. Їхні портрети зустрічають кожного, хто переступає поріг головного корпусу. Тож новий предмет «Основи національного спротиву», який з першого жовтня викладатиметься на всіх курсах, формуватиметься й безпосередньо на наших прикладах. Бо новітню українську історію творимо ми самі: тут і сьогодні.
- Щиро бажаю успішного навчального року під рідним мирним небом!
Спілкувалася Інна ОМЕЛЯНЧУК
ДОВІДКОВО:
Рівненський кооперативний економіко-правовий фаховий коледж розташований у самісінькому серці Рівного. Тут готують молодших бакалаврів за сімома спеціальностями: облік і оподаткування; фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок; торгівля; секретарська та офісна справа; інженерія програмного забезпечення; харчові технології; готельно-ресторанна справа.
Сьогодні в коледжі здобувають затребувані на ринку праці кваліфікації понад 800 студентів. Тут працює музей історії споживчої кооперації Рівненщини, який із 2002 року має звання «народного».