Директор «Коопзаготпрому» Березнівського райспоживтовариства Віктор Гурин нині піднявся разом із сонцем, о 5.00. Вже о 6.30 – він на роботі.
- Сьогодні вже встигли перевантажити машину – вирішили їхати не нашим фіатом, а взяти тритонний рефрижератор. Та й відправилися за маршрутом: спочатку завезли замовлення в Олександрійську лікарню, далі – в пологовий будинок Рівного, в одну з військових частин. А тоді заїхали у Федорівку Гощанської громади, купили у фермера півтонни буряків за нормальною ціною, в іншому селі по дорозі цибулі взяли, капусти. Бо ж уже завтра на нас чекають у Сарненській райлікарні: не лише з овочами, ми ще й м’ясо птиці та свинину туди постачаємо. Тендер, як і багато інших, виграли на «Прозоро». Намагаємося чітко витримувати графіки доставки та ціни. Бо за цим – наша репутація. А вона дорого вартує. Правда ж, Ніно? – звертається Віктор Гурин до жінки, яка йому активно допомагає.
53-річна Ніна Натяжко – різноробоча. Вона долучилася до колективу березнівських заготівельників 11 років тому:
«Ми з Борисовичем із Городища, – то мають же односельці одне одному допомагати», – так пояснює свій вибір жінка. Нині, коли чоловічих рук критично не вистачає, працьовита пані Ніна просто на вагу золота.
Традиції поєднують із викликами часу
…Сам Віктор Гурин, який нещодавно розміняв сьомий десяток, прийшов у кооперацію краю молодим хлопцем одразу після закінчення Рівненського кооперативного технікуму. Працював на хлібокомбінаті, в комбінаті громадського харчування. А в 1999-му очолив потужне заготівельне підприємство – «Коопзаготпром». Тоді за чорнобильською програмою тут уже встигли звести овочесховище на п’ять камер загальною площею понад тисячу квадратних метрів. Воно служить березнівцям і сьогодні: тут зберігають продукцію, яка йде і в торговельну мережу, й для ресторанного господарства. Бо унікальність райспоживтовариства в тому, що тут зберегли всі напрями господарювання – торгівлю, ресторанне господарство, виробництво та заготівлі. Керівники галузей тісто співпрацюють між собою, усвідомлюючи, як це важливо.
- До 10 тонн картоплі покладемо на зберігання, по кілька тонн – моркви та буряка. Щоб і в торгівлю було що дати, і для ресторанного господарства. Ще й цибулі з Миколаєва привеземо: саме вона найкраще зберігається, інша – швидко псується, – каже директор.
- Аж у Миколаїв поїдете?
- Та ні, за нинішніх цін на пальне це надто дорого нам обійдеться! Маємо співпрацю з надійним підприємцем, який туди їздить. Він і привезе. А вже яблука та груші, які також закладаємо на зберігання, приїдуть із Закарпаття. Тут також виручають підприємці, в яких наймаємо транспорт та водіїв, котрі нині просто нарозхват. Хоча частенько й сам сідаю за кермо, по-різному буває. І так – уже 20 років. Починаючи з травня, щойно тільки з’являється рання капуста, ми їдемо туди щотижня. Далі додаються помідори, перець, баклажани, баштанні – кавуни та дині. За кожен рейс привозимо шість тонн продукції. От цього року вже реалізували щонайменше 60 тонн овочів, заробили на них 100 тисяч. Що мені допомагає? Людей там добре знаю, а вони – мене: долучили до своїх вайбер-груп, підказують, де й коли найоптимальніші ціни. Бо ж важливо вловити цей момент, щоб не опинитися в збитках.
- Ну, тут доводиться покладатися на професійну інтуїцію, – не підводить?
- Та начебто ні, – але ж зорієнтуватися, зізнаюся, дедалі складніше: от учора огірок був по 20 гривень, сьогодні – вже по 50-60. Маємо такі цінові гойдалки, що спробуй зорієнтуйся. Ще одна проблема – люди: війна неабияк ударила по нашому трудовому потенціалу. Сутужно без товарознавця Анатолія Галагуза, який нині в лавах захисників України. Та усвідомлюємо: насамперед треба відстояти й зберегти свою державу. А все інше надолужимо. Тому не жаліємося, – справляємося.
… Пані Ніна втирає надокучливу сльозу. Її син, Іван Натяжко, ось уже третій рік, як зник безвісті під Авдіївкою. А рік тому на війні загинув зять: коли його донечці, її онучці, було чотири місяці… Тому війна для цього невеличкого колективу значно ближче, ніж здається. Чоловік бухгалтера Ірини Євтушок також у ЗСУ.
Саме Ірина моніторить тендерні пропозиції на електронних майданчиках та готує документацію на участь у них. І чимало пропозицій заготпромівці виграють, – а це добра підмога в обсягах реалізації та, відповідно, заробіток. Отак, копійка до копійки, й тримаються на плаву в цей нестабільний і надскладний для кожного українця час. І не залишають людей без продовольства.
Насамперед, як і раніше, приймають від місцевих жителів та фермерів городину – картоплю, буряк, моркву, цибулю. Або за гроші або ж на обмін. Люди знають, що в «Коопзаготпромі» для них відчинено завжди, – і активно цим користуються.
Свій до свого по своє
Важливий напрям – співпраця з іншими кооперативними організаціями області.
- Дорогою із Закарпаття доставляємо продукцію своїм – у Дубенське та Млинівське райспоживтовариства, Демидівське ВЗТП, Костопільська райспоживспілка. Це співпраця, яка складалася роками: чи приїздимо посеред ночі чи вранці, – на нас уже чекають. Усе чітко, злагоджено.
Керівники згаданих організацій також позитивно відгукуються про цю багаторічну співпрацю:
- Насамперед, нас влаштовують приємні, скажу так, ціни: от, приміром, днями на ринку кавун був по 13 гривень за кілограм, а Гурин нам відпустив по 12: бо він тонко вловлює цю кон’юнктуру. До того ж, оплата від завозу до завозу: от цієї середи Віктор Борисович привозить нам продукцію, – а наступної ми за неї оплачуємо. Тобто, маємо тиждень на реалізацію, – каже директор Демидівського ВЗТП Валентина Грик.
- Працюємо разом уже два десятиліття, відколи Віктор Гурин проклав маршрут у Закарпаття: ціни конкурентні, та й товар на місце приїздить. Це ділова співпраця, перевірена роками, – додає голова правління Млинівського райспоживтовариства Лариса Циганюк.
Ось він, кооперативний принцип «Свій до свого по своє», не на словах, а в дії.
Вдало приручили Сонце
25 травня у «Коопзаготпромі» запрацювала невелика гібридна сонячна станція потужністю 12 кіловат.
- Тепер значно менше струму беремо з об’єднаної мережі, – тож уже зекономили…. скільки б ви думали? 50 тисяч гривень лише на оплаті за електрику. Гадаю, на самоокупність станція вийде за два роки. До того ж, маємо акумулятори, на яких холодильне обладнання зможе працювати навіть за умови знеструмлення, – розставляє крапки над «і» в актуальній темі Віктор Гурин.
Отак, розвиваючи споживчу кооперацію та наповнюючи її новим змістом, працюють у «Коопзаготпромі». Понад усе дорожать репутацією, яку ревно плекали десятиліттями: за різних часів і навіть, сказати б, соціально-економічних формацій. Звісно, щоденних проблем – аж із надлишком: починаючи від згаданих цінових «гойдалок», нестачі чоловічих рук до законодавства, яке, на жаль, не сприяє розвитку заготівель від населення.
Та навіть за таких умов березнівці, як бачимо, дають собі раду.
Бо якщо працюєш сумлінно й відповідально, а за тоннами й кілометрами бачиш людей, – життя все одно віддячує тобі сторицею. Яким складним і непередбачуваним воно не було б.
Інна ОМЕЛЯНЧУК