«Ось кому під силу навіть тектонічні зміни в державі та її стрімкий розвиток одразу після нашої омріяної перемоги!» – саме так думала на урочистостях з нагоди Дня студента в Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі.
У залі – яблуку ніде впасти, студенти активно доставляють стільці, обіймаються й радіють зустрічі в такому широкому колі. Не приховують: скучили за активним спілкуванням, за подіями, які на тлі війни цінуєш по-особливому.
Тож не дивно, що разом із дітьми завітали й батьки: як-от, мама другокурсниці Катерини Козловської, яка сама закінчила коледж ( тоді ще технікум) у 1989-му та, як нині донька, співала на цій сцені майже 35 років тому… Для неї кожна така зустріч – повернення в молодість. А для кооперації – отой безцінний нерозривний зв’язок поколінь, який цінуємо понад усе і який так багато означає в цьому житті…
У Міжнародного дня студента насправді трагічне походження, яке сягає корінням початку другої світової, коли нацистська Німеччина окупувала Чехословаччину. 28 жовтня 1939 року студенти та викладачі чеських університетів вийшли на мирний мітинг у Празі. Але нацисти вбили студента Яна Оплетала. 15 листопада пройшли повторні маніфестації, присвячені пам’яті Яна. Та окупанти жорстоко розігнали їх, відправивши до концтаборів понад тисячу учасників, а дев’ятьох студентів показово стратили 17 листопада. Тож саме цей день на зустрічі студентів країн, що боролися проти фашизму, яка пройшла в 1941 році в Лондоні, вирішили відзначати як Міжнародний день студента.
Геополітика – річ неймовірно страшна і, на жаль, повторювана: нині, коли росія окупувала частину України, за свободу держави, не вагаючись, пішли в бій і вчорашні студенти Рівненського кооперативного. В новітню історію держави золотими літерами назавжди вписані їхні імена: Ігор Волошин – перший рів нянин, який загинув у війні в 2014-му; Мирослав Кур’яник, Андрій Савін, Віталій Крук, Сергій Онищук, Олександр Заруба, – вони поклали свої життя за нашу незалежність після 24 лютого 2022-го… Світлу пам’ять наших небесних ангелів зала вшанувала хвилиною мовчання.
Вони відлетіли в засвіти задля нашої можливості зібратися разом і в День студента. Один із ведучих свята – Платон Грек зі Слов’янська: разом із братом та мамою він приїхав до Рівного в 2022-му. Нині Платон – другокурсник за новою для Рівненського кооперативного спеціальністю «інженерія програмного забезпечення», не лише добре вчиться, а й активний у суспільному житті. До слова, студентів із внутрішньо переміщених родин у коледжі 16: Донеччина,
Луганщина, Харків та Харківщина, Чернігівщина і навіть кримський Джанкой, – отака широка географія. Всього ж тут навчається 729 студентів – потужна патріотична молодіжна армія, якій цілком під силу змінити країну. Сьогодні вони здобувають відповідний фах, щоб уже завтра сповна прислужитися Україні.
Студентські роки – неповторні, бо це – час молодості, час, який ви неодмінно будете згадувати все своє життя. Бажаю вам набути таких умінь та навичок, які дозволять вигравати конкуренцію на ринку праці Європи, світу, але насамперед – гідно реалізуватися в рідній державі, нашій демократичній Україні. Студенти завжди є носіями нового, вони – рушійна сила держави, найбільш чутлива до несправедливості. Їм під силу змінити навіть суспільний лад та хід розвитку держави. Це довела революція на граніті, помаранчева революція в 2004-му, Майдан у 2013-му… Побиття студентів, що становили кістяк майдану, 30 листопада стало тим Бікфордовим шнуром, який цілком логічно утвердив нас у незворотності європейського вибору. На жаль, ціною життів Небесної сотні. Нині за свій цивілізаційний вибір ми платимо ще вищу ціну. Але іншого шляху, ніж перемога над окупантом, у нас немає, – сказав директор коледжу Степан Добридник.
За успіхи в навчанні, активну участь у громадському житті коледжу, високе почуття патріотизму, волонтерство та вагомий внесок у нашу перемогу ряд студентів отримали відзнаки від дирекції. Кращих із кращих вирішили занести на Дошку пошани коледжу. Попереду в них – ціле життя. Хочеться, щоб воно завжди було мирним та щасливим. Усвідомлюємо: ми не можемо, не маємо жодного морального права передати війну в спадок наших дітям чи, не доведи Господи, онукам. На тому й стоїмо: незламно, міцно тримаючись одне за одного. Разом – легше. Інна ОМЕЛЯНЧУК