Виступ голови правління Стрільського споживчого товариства Сарненської райспоживспілки Анатолія Кедрича на четвертому з’їзді споживчої кооперації Рівненщини був одним із найбільш промовистих. І хоча в статусі голови він виступав із високої трибуни вперше й відчутно хвилювався, цифри та факти говорили самі про себе. Відчувалося: цей керівник просто-таки живе роботою, вкладаючи в неї й менеджерський хист, і душу. Більш детальна розмова лише підтвердила, – мій висновок не помилковий.
- Анатолію Сергійовичу, як даються такі переконливі обсяги господарювання (понад 270 мільйонів за 5 років, майже 80 – у 2023-му) в поліській глибинці? Та ще й у цей буремний час…
- Скажу так: як тільки почалася війна, люди скуповувалися доволі потужно. Запасалися насамперед найнеобхіднішим – борошно, крупи, цукор, олія, консерви тощо. Ми ж, звісно, дбали, щоб покупець не відчув товарного голоду, – хоча тоді це було непросто. Тобто, певною мірою ажіотаж і «витягнув» наш товарообіг: самі здивувалися, коли побачили, що у 2022-му порівняно з 2021-им він зріс на 40 відсотків! Але згодом підвищений і навіть дещо хаотичний попит відійшов, – товари ж бо нікуди не зникли, магазини працюють, як і раніше. Тож від початку 2023-го я лягав спати й прокидався з думкою: як не зупинитися в обсягах? як досягти хай не такого потужного, але зростання? Бо за цим – не лише достаток наших працівників, а й життєдайні для країни податки, і врешті-решт, завтрашній день кооперації. Нам вдалося: у 2023-му маємо 18-відсоткове зростання порівняно з 2022-им. А вже в січні цього року наш товарообіг сягнув 7,5 мільйона: ще плюс 18 відсотків до минулорічного січня, – радію результатові. От, приміром, магазин у Яринівці – це 827 тисяч, в Тріскинях – 700, у Цепцевичах – 780 тисяч на місяць. Усі продавці спрацювали, як належить: дякую колегам за єдність та розуміння ситуації. І це, зауважте, при тому, що в кожній другій родині хтось на фронті: у продавця з Тріскино – двоє синів, з Костянтинівки – чоловік та син, з Люхчі – чоловік… Нашим жінкам, погодьтеся, потрібна подвійна життєва сила, – і вони її мають. Пишаюся своїм дружним злагодженим колективом.
- Так поділіться ж секретом постійного зростання з колегами, – що такого незвичайного ви придумали? Яким пряником заманюєте вибагливого сучасного покупця?
- Велосипеда не винаходили: насамперед посилили співпрацю з «КоопТоргСервісом», нашим перевіреним гуртовим партнером. Нині його частка в товарозабезпеченні ритейлу нашого споживчого товариства сягає 32 відсотків. Добра від добра не шукаємо: бо ж не витрачаємося на транспорт, отримуємо суттєву мотивацію – звісно, чітко дотримуючись платіжної дисципліни, планограм та всіх передбачених угодою про співпрацю позицій.
Але хотілося мати те, чого немає в інших, – родзинку, яка виступала б нашою «фішкою». Нею стали (не повірите) звичайнісінькі яблука, які реалізуємо вже десятками тонн. Причому, й гуртом, і вроздріб! Щойно мене обрали головою в 2021-му, налагодив контакти з фермерами з Вінниччини, котрі вирощують яблука. Привіз першу партію, – і дві тонни за тиждень, як не було! При цьому ціна реалізації в нас була нижчою від закупівельної в Рівному. Відтоді нарощуємо обсяги, витримуючи максимально оптимальну закупівельну ціну. Приміром, у 2023-му ( а сезон яблук починається з вересня) продали їх майже 30 тонн. Сьогодні на прилавках наших магазинів яблука по 17 гривень за кілограм, – тоді як ані в торговельних мережах, ані на ринку дешевше, як за 20-25, не знайдете. І, повірте, маємо достатнє реалізоване накладання. Зі згаданим фермерським господарством працюємо на цілковитій довірі: хлопці спокійно дають товар під реалізацію. Яблуко-груша, яблуко-персик, джонатан, айдарет, чемпіон, – беру в них різні сорти. І коли ось так, ящиками, виставляєш їх у магазинах, а люди вишиковуються в чергу і дякують за соковитий свіжий товар, – це, повірте, неймовірні відчуття!
- Вірю: бо то – професійне задоволення від роботи, здобуте розумом, підприємливістю та невтомною працею…
- Вочевидь! Тому цього сезону ми активно торгуємо ще й грушами, вже продали близько шести тонн. Інша вигідна зимова тема – мандарини. Беру їх у оптовиків на ринку Дикого в Рівному на так званих «нічних закупівлях» цілими палетами. Але неодмінно з умовою повернення неякісного товару. От дивіться: в 2021-му ми продали шість тонн мандаринів при націнці 35 відсотків. І заробили на них 75 тисяч. У 2022-му при націнці в 30 відсотків заробили 80. А в 2023-му реалізували 35 тонн мандаринів: і при націнці в 15-17 відсотків поклали до кооперативної скарбнички 350 тисяч. Так, це порівняно невисоке реалізоване накладання (ринок бо диктує умови), – але заробіток, погодьтеся, того вартий. Навіть якщо відмінусувати зарплату продавців та транспортні видатки. Так і крутимося, намагаючись вловити кон’юнктуру чи, як тепер кажуть, тренди, і вчасно на них відреагувати. Бо те, чого не продав сьогодні, навряд чи наздоженеш завтра. Тому активно розвиваємо ще й гуртову торгівлю: на великих партіях можна отримати добру вхідну ціну. Ті ж яблука, які везу з Вінниччини, продаю в Рівному гуртовикам: звісно, додавши транспортні видатки та 15 відсотків націнки, – беруть! А ще гуртову співпрацю маємо з сусідніми споживчими товариствами – Тинненським, Клесівським.
- Термінали працюють у кожному з 17-ти наших магазинів: тут люди сплачують комунальні послуги, переказують гроші тощо. То неправда, що в селах ними не користуються, – ще й як користуються! Як і безготівковими розрахунками: через наші касові термінали, що також є у всіх магазинах, нині проходить уже третина розрахунків. Так, старші люди не вміють користуватися, скажімо, «Приватом 24», щоб оплатити ту ж комуналку з дому. Та й інтернет-покриття не скрізь є. До магазину ж вони залюбки пройдуться: тут і з односельцями поспілкуються, й усі необхідні платежі зроблять, – їм продавці допоможуть. Ну, й звісно, кожен придбає свіжого хліба і, як мовиться, до хліба. Чудовий приклад – невелике село Білятичі, де 200 хат і живуть виключно старші люди. Але наш магазин там має 200 тисяч товарообігу в місяць: при тому, що торгують іще чотири приватники. Бо в них немає терміналів, а в нас є.
- На з’їзді Ви розповіли й про співпрацю з «Новою поштою», з відділеннями банків, які розмістили в магазинах Стрільського споживтовариства платіжні термінали…
До директора «Нової пошти» в Сарнах я поїхав сам. Запропонував відкрити відділення в наших магазинах. Першим був магазин села Іванівка. За оренду кількох квадратів «Нова пошта» на старті платила споживчому товариству тисячу гривень. З умовою: піде обіг посилок, – платитимуть більше. Звісно, ми одразу фінансово зацікавили продавця. Друге відділення відкрили в магазині мого рідного села Тріскині. Там стався справжній прорив: люди пішли по посилки і в магазин, – товарообіг суттєво зріс! Сьогодні «Нова пошта» провела туди проводовий вай-фай, яким, до речі, користуються й відвідувачі нашого кафе, що під одним дахом із магазином. А кожна з двох продавців отримує по тисячі гривень доплати щомісяця: бо «Нова пошта» вже сплачує нам по 3.700. Воно ж як відбувається? Прийде людина по посилку, то й у магазин зазирне. «О, у вас такі дешеві мандарини, візьму дітям та онукам!», – і бере 3-5 кілограмів. От учора я заїхав до приватного магазину, що навпроти нашого: там мандарини по 80, а в нас – по 50 гривень. Та ще й із можливістю обміняти неякісні, якщо такі трапляються. Головне – щоб увесь товар був свіжий, і щоб його було достатньо. Бо коли одне яблуко іншого шукає, а мандарин наздоганяє, – виторгу не буде. А коли ставиш ящиками, – інша справа. Маємо представництво «Нової пошти» в Люхчі, днями відкриємо в Глушиці та Любиковичах.
- Стандартизація та автоматизація – іншого шляху для ще більш успішного ритейлу сьогодні немає…
- Не підемо ним, – то це зроблять конкуренти за нас і без нас. Тому важливий, без перебільшення, кожен день. От ми стандартизували магазин у Цепцевичах, що під одним дахом із кафе. Зробили дві сучасних вивіски, що світяться, обладнали стоянку для авто, замінили вхідні двері, осучаснили торговельне обладнання, чітко витримуємо асортиментну матрицю. Усе це завершили за місяць до нового року, – і результат у вигляді зростання товарообігу не забарився. Бо приведення мережі до єдиного сучасного стандарту – це плюс третина до товарообігу. Тому рухаємося цим шляхом: уже модернізуємо магазин №5 у Сарнах, де, до речі, провели ще й проточну воду, якої там не було. Далі – магазин№7 та всі, які знаходяться вздовж міжнародної автомобільної траси. І, звісно ж, одразу будемо автоматизувати ці магазини: якими досвідченими й професійними не були б продавці, як достеменно не знали б уподобань земляків, комп’ютер упорається краще. І з формуванням замовлень, і з аналізом продажів, і з обліком залишків. Загалом же Стрільське споживче товариство – це 17 магазинів та 6 кафе: автоматизувати точно маємо що. Постійно відчуваємо підтримку правління Сарненської райспоживспілки і особисто від голови Віктора Краська, та правління споживспілки, яке очолює Петро Бараш.
- Успіхів вам і вдячних покупців!
Спілкувалася Інна ОМЕЛЯНЧУК
ДОВІДКА:
Анатолій КЕДРИЧ народився в 1968 році в селі Тріскині Сарненського району. Трудовий шлях розпочав у Стрільському споживчому товаристві на зорі нашої незалежності – в 1991 році вантажником.
Далі – експедитор, завідуючий складом, товарознавець, завторг. Без відриву від виробництва закінчив Рівненський кооперативний технікум. У вересні 2021 року обраний головою споживчого товариства. Кермо управління перейняв від заслуженого працівника сфери послуг України шанованого господаря Івана Левчака, якому щиро вдячний за життєву та професійну науку.