- Ось, бачите: всерйоз я замислився над цією темою 26 липня, – розгортає робочий щоденник директор виробничого автотранспортного об’єднання облспоживспілки Микола Оксимчук ( у правому верхньому кутку помічаю намальоване сонце). – А вже дев’ятого листопада о дев’ятій ранку наша мережева сонячна станція виробила перший кіловат електроенергії. Попри короткі хмарні осінні дні, вона щогодини дає 2,5 кіловата.
Отже, від першої згадки надактуальної теми до її втілення в життя минуло три місяці. За цей час директор устиг заглибитися в проблематику відновлювальних джерел, побувати на ряді підприємств, які вже використовують енергію сонця, осмислити інформацію, все прорахувати й вибрати найбільш раціональний варіант. Звісно ж, за підтримки правління споживспілки та особисто голови Петра Бараша.
- Запам’яталося відвідування кооперативних підприємств на Вінниччині, де сонячні станції вже працюють. Колеги були дуже відкриті й щирі: все показали, розказали, прокоментували. І знаєте, це знайомство з переконаними однодумцями додало впевненості: ми на вірному шляху. – пригадує Микола Оксимчук.
Тобто, спрацювала перевірена часом українська приказка: свій до свого по своє. Чи, якщо говорити мовою кооперації, один із її ключових принципів – взаємодопомога. Вдруге цей принцип став у нагоді, коли правління споживспілки спрямувало на підтримку проєкту левову частку його вартості. Бо позичати кошти в банках – м’яко кажучи, дороге задоволення. А щоб запустити мережеву сонячну електростанцію максимальною потужністю 30 кіловат за годину, знадобилося 830 тисяч гривень. Її окупність, за оцінками фахівців, – два роки й вісім місяців.
- Втім, гадаю, це буде значно швидше. Чому? По-перше, коли ми взяли тему в розробку, то платили за кіловат електроенергії 8.30, – в листопаді ж він коштує вже 9.15 гривень. І. як ви розумієте, ціна знижуватися не буде. По-друге, коли ми з вами зайшли на підприємство, станція виробила 23 кіловати, а зараз це вже 26. Тобто, і в ці найтемніші дні року продукується життєдайна енергія,- зчитує цифри зі спеціальної програми мобільного директор.
- На роботу верстата вже вистачає: от і поріжемо дрова на наш твердопаливний котел, – додає начальник майстерні Володимир Баша.
- Тобто, оцю папку під назвою «Комерційна пропозиція» сміливо відкладаю, – приступаємо до інших, суміжних тем. Наприклад, навесні, щойно тільки сонячна активність посилиться, встановимо зарядну станцію для електромобілів – актуально, чи не так? – перепитує Микола Оксимчук, демонструючи її макет.
- Ну звісно ж, та ще тут, на Млинівській, у промисловому серці Рівного, – підтримую слушний намір.
І думаю про те, що будь-яке ефективне економічне рішення – це удар по ворогові, який водночас робить нас сильнішими. Бо навіть децентралізацією джерел енергопостачання можна забезпечити стабільність роботи підприємства, яке, до речі, веде свою історію з далекого 1947-го року. Тут виросли й реалізували себе цілі династії водіїв, механіків, інших фахівців – майстрів золоті руки та з інженерним баченням. Сьогодні вони проектують та виготовляють і металеві контейнери для збору пластикових кришечок, які тут замовляють далеко з-за меж Рівненщини, й підставки для велосипедів чи самокатів, і садові лавки та смітнички, й багато інших необхідних речей. А ще активно допомагають нашим ЗСУ. Скажімо, передали на фронт автівку. ВАО облспоживспілки першим серед юридичних осіб краю придбало військові облігації через «Укргазбанк»: тоді там іще навіть не знали, як це правильно оформити.
Нині ж колегіально ухвалили рішення: щомісяця купуватимуть військові облігації з коштів, виручених від реалізації вторинної сировини – макулатури, поліетилену, склобою.
- Йдеться про збір відходів власного виробництва та від орендарів, які підтримують нас у цьому прагненні. Місяць ми, як то кажуть, тестували цю тему. І побачили: щонайменше тисячу гривень із відходів назбираємо. А кожна тисяча – це вже військова облігація, отже, допомога хлопцям, – каже досвідчений завідуючий гаражем Микола Герасимчук, який відповідає за цю ділянку роботи.
Словом, на одному з найстаріших підприємств Рівненщини постійно шукають і оперативно впроваджують новітні рішення. Аби не лише зберегти колектив у буремний час, а й дати йому імпульс для подальшого розвитку.
Інна ОМЕЛЯНЧУК
КОМЕНТАР
Петро БАРАШ, голова правління спілки споживчих товариств Рівненщини:
- Перша сонячна станція в кооперації Рівненщини – це поки що той мінімум, який потрібен для забезпечення електроенергією самого виробничого автотранспортного об’єднання. Тобто, влітку воно буде повністю енергонезалежним, – і це вже позитив. Але ми, звісно, передбачили й можливості для нарощування потужностей: щоб розвивати такі проекти, як, приміром, згадана станція для зарядки електромобілів тощо. Незабаром правління планує ознайомити з підготовкою проєкту та роботою станції керівників усіх наших організацій. Щоб кожен міг використати цей досвід у себе. Бо відновлювальні джерела – і сьогоднішній, і завтрашній день нашої енергонезалежності. Авторитетні дослідження підтверджують: саме сонячна енергія стане основним джерелом енергії в світі вже до 2050 року. Нині ж, якщо не помиляюся, сім країн світу виробляють 100 відсотків своєї потреби в енергії із відновлювальних джерел. З них дві європейських – Албанія та Ісландія. А в Німеччині, Португалії, Нідерландах активно використовують ще й енергію вітру та води. Тому рухатися нам точно є куди.