Кооператори Рівненщини гідно тримають подвійний удар: від лютих морозів та від украй цинічного ворога – по нашій енергетиці.
У ці дні вони працюють як пожежні команди чи, якщо хочете, реанімаційні бригади, максимально оперативно й ефективно використовуючи кожну можливість зі світлом.
«Готуємо переважно вночі»
- Газу в нас немає і ніколи не було – ми ж бо поруч із Рівненською АЕС знаходимося, все на електриці. Нині, в умовах постійних аварійних відімкнень, забезпечуємо триразовим гарячим харчуванням 300 людей у трьох лікарнях – у Володимирці, Рафалівці та Вараші, 120 пацієнтів обласної психіатричної лікарні в сусідньому районі та 180 вихованців дитсадків. Усе це відповідно до тендерів, які виграли: а ще харчуємо 13,5 тисячі школярів. Приміром, світло з’являється опівночі на дві години – наші кухарі швиденько роблять заготовки. Далі трохи передрімають. Електрику вмикають о четвертій, – тож готують сніданок та обід, розливають і розкладають у великі термоси. Завантажують усе в буси, які за логістичними маршрутами роз’їжджаються до адресатів. От учора, приміром, один із них знесло в замет, – витягнути допомогли працівники тцк та поліції, котрі проїздили поруч. Але жодної доставки ми не зірвали, – розповідає директор комбінату громадського харчування Володимирецької райспоживспілки Марія Сиротюк.
Голова правління райспоживспілки Володимир Романов дякує людям за стійкість та небайдужість:
- А щодо магазинів, то проблем немає: десь працюють генератори, десь вистачає акумуляторів. Покупці йдуть, як і раніше, товарообігів не втрачаємо.
«Ахіллесова п’ята» – хлібопечення
Голова правління Березнівського райспоживтовариства Катерина Чухрай одразу називає свою найвразливішу проблему – так би мовити, «Ахіллесову п’яту»:
- Це хлібопечення. Бачите, для населення існують графіки відімкнень, які більш-менш витримуються. А для промислових споживачів жодних графіків немає – відключення тут здебільшого аварійні. Тому на хлібокомбінаті генератор працює по 16 годин на добу, солярку п’є, як водичку, на 4 тисячі гривень щодня: але ж ціну на хліб не підвищиш, бо це – продукт соціальний. У перші дні хуртовин мали проблеми і з доставкою хліба: неможливо було доїхати до магазинів по заметах, тож інколи поверталися назад. Отак і викручуємося, маємо ж бо три пекарські печі: на газу, на електриці й на дровах. Але роботу не припиняємо. Бо хліб – це святе.
У магазинах райспоживтовариства, жоден із яких не зачинився, мають альтернативні джерела енергії. Шкодують лише, що грубки залишилися тільки в двох із півсотні об’єктів: кажуть, проблем сьогодні було б значно менше.
Виручають квадроцикли…
У закладах торгівлі Рівненської райспоживспілки немало газових конвекторів, – саме вони неабияк і виручають.
- А ще в ці холоди ми пересвідчилися: магазини, де утеплені підлога, стеля, стіни (таких у нас переважна більшість) довго тримають тепло. Тож вони працюють і як пункти незламності: тут люди і відігріються, й скупляться, й останніми новинами обміняються. Тепер уже всі під’їзди розчищені, а спочатку… залучали ми й трактори, і навіть квадроцикли: до них під’ֹєднується спеціальний пристрій – снігомет, який добре вичищає там, де не вдається тракторові. Маємо і дизельні, й бензинові генератори, щось купили раніше, щось уже зараз. Вони вкрай необхідні в автоматизованих магазинах: щойно маємо знеструмлення, вмикаємо генератор, аби не допустити збоїв програмного забезпечення, – розповідає голова правління Тетяна Зосимчук.
… і грубки
У двох комп’ютеризованих магазинах Демидівського ВЗТП працюють інвертори, тож збоїв також немає. А ще інвертор «підживлює» комп’ютери в офісі підприємства:
- Ось зараз світла в нас немає, але бухгалтери роблять баланси за минулий рік: адже термінів звітності ніхто не скасовував, – каже директор Валентина Грик. – А в торгівлі виручають переважно грубки, вони залишилися практично в кожному магазині, тож почуваємося, як у старі добрі часи. Сніг прочищаємо, товари завозимо, навіть свіжі овочі та фрукти: звісно, на банани накидаємо кілька ковдр. Бачимо, що спаду обсягів у торгівлі немає ані до січня минулого року, ані до грудня. Тут би й порадіти, – та війна не дає: постійно серце не на місці.
Гарячий хліб як протидія холоду
З головою правління Стрільського споживчого товариства Сарненської райспоживспілки Анатолієм Кедричем спілкуємося в неділю надвечір:
– Оце знов об’їхав торговельні заклади: там тепло, є вдосталь товарів, чимало покупців. Люди вподобали наші магазини, між собою називають їх «центральними», і це приємно. Там, де найвищі товарообіги (це Тріскині, Яринівка, Ремчиці) у перші ж дні морозів ми встановили гелеві акумулятори, які заряджають інвертори, що приводять у дію насос. Так змушуємо насос качати воду по системі від твердопаливного котла. Це врятувало ситуацію під час довготривалих знеструмлень: примусової генерації вистачало і для обігріву, й для освітлення магазинів, і для безперебійної роботи терміналів та касових апаратів. Тож і товарообігів не знизили: не можемо собі цього дозволити, – занадто довго ми працювали на довіру покупців.
Це не просто слова. За ними – постійна, без вихідних і свят, праця і керівника, й усього колективу. Біля кожного магазину тут, у глибинці, все розчищено, прибрано, – тож постачальники радо везуть товар.
У ці аномально холодні дні тут започаткували торгівлю гарячим хлібом від торгової марки «Скиба» Сарненського хлібозаводу:
- О 13-ій годині, щодня, цей постачальник привозить хліб із печі до нашого магазину в Яринівці, прямуючи далі своїм логістичним маршрутом. Місцеві ж списуються між собою через вайбер-групу: щойно з’явився хліб – підтягуються в магазин. Якщо раніше тут реалізовували 30 хлібин у день, то зараз – 300! Частину хліба я тут таки забираю і везу до магазину в Тріскинях, – і там уже підходять покупці. Зросли обсяги – зросла й сума бонусів: от цей постачальник виплачує нам до 37 тисяч на місяць, – зовсім незайві гроші, чи не так? Реалізуємо багато яблук, цитрусових: ось учора розвезли ще півтори тонни яблук та 700 кілограмів мандаринів. Приростаємо й відділеннями «Нової пошти» – нині вони працюють уже в восьми наших магазинах, – навіть на хуторі Дубняки! Причому, їхній керівник сам проситься: хочемо з вами співпрацювати. А це також додатковий заробіток, – і для продавців, і для споживчого товариства, – ділиться Анатолій Кедрич.
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ: Коли керівник на своєму місці, а в колективі відчувають його підтримку, бажання та вміння вирішувати нагальні проблеми й адекватно відповідати на виклики часу, – ці виклики видаються не такими вже й страшними. В переважній більшості кооперативних організацій Рівненщини – саме такі керівники. І такі ж, віддані кооперації та своїм землякам, колективи.
З усвідомленням, що вистояти в цій подвійній битві можемо тільки разом, і зустрічаємо кожен новий світанок. І з переконанням: ми ще на один день наблизилися до миру.
Інна ОМЕЛЯНЧУК