Щонайменше 80 тонн хліба та хлібобулочних виробів випекли та реалізували кооператори Рівненщини в грудні 2022 року. Життєствердна мелодія виробничого оркестру не стихає й від початку 2023-го: а як є хліб – буде й перемога.
… На хлібокомбінаті Березнівського райспоживтовариства працює німецька піч, яку придбали торік.
- Вона електрична, – втім, оскільки електроенергія для нас як для профільного хлібопекарського підприємства не здорожчала, – задіюємо нашу диво-піч на повну потужність, – каже директор заводу Микола Саламага. – Адже вона нагрівається швидко, за 15 хвилин. До того ж, електроенергію в нас, дякувати Богові, не вимикають: належимо до критичної інфраструктури. Тож, приміром, у грудні з нашого конвеєра зійшло 50 тонн хліба та хлібобулочних виробів. Реалізуємо їх у своїй та сусідніх громадах колишнього Костопільського та Сарненського районів. У січні випечемо не менше: адже працюємо в три зміни.
Впевненість досвідченого господарника ґрунтується не лише на вірі в свій працьовитий перевірений економічними штормами та часом колектив, а й на аналізі тих тенденцій, що склалися на ринку. Судіть самі: ціна на газ знизилася із захмарних 50 гривень за кубометр до 32 ( чи то антиросійські санкції допомогли чи тепла зима), дрова – теж (із 700 гривень за складометр до 500), приблизно на 5 гривень на літрі подешевшало дизпаливо ( беруть його оптом по 50 гривень). І нарешті після сезону цукроваріння дещо знизився в ціні цукор, – тож придбали його із запасом.
До речі, оця українська завбачливість виручає наших пекарів за будь-яких викликів. От, приміром, наприкінці року проблеми виникли в переробників зерна: через знеструмлення вони не могли переробити відповідних його обсягів на борошно. Березнівчани й це пережили: адже мали в коморі близько 100 тонн борошна.
Тож у новий рік увійшли з надією: не скорочували робочі місця ( значить, люди зможуть утримувати на плаву свої сім’ї), працюють у три зміни і видають «на гора» не лише хліб, булки та печиво, – а й заготовки на хот-доги, піци, лаваші, – усе, чого забажає вибагливий покупець. І таки впевнено витримують доволі потужну конкуренцію з іншими пекарями, що працюють у регіоні.
Як і пекарі з Глинного: пекарня, що випікає хліб у старій селянській печі на дровах, є підрозділом Березівського споживчого товариства. І їй щонайменше 60 років. Принаймні, колишній головний бухгалтер товариства ветеран кооперації Іван Кулакевич пригадує її з 1962 року. Не дивно, що представники «Європейської мережі регіональної кулінарної спадщини», котрі свого часу приїхали сюди, просто зойкнули: «Ця ваша піч – річ безцінна! Бережіть її!». І бережуть, випікаючи до 30 тонн смачного домашнього хліба на місяць. Кожна «цеглина» завважки у 750 грамів: навіть на велику сім’ю ( а сім’ї тут традиційно багатодітні) вистачить.
… Ось такий кооперативний внесок у перемогу – 80 тонн хліба із натуральним смаком дитинства щомісяця. Плюс робочі місця та життєдайні для економіки краю податки.