Досить актуальним питанням сьогодення є, яким буде регіональний ринок праці у 2023 році та які можливості є для роботодавців?
Про це – в інтерв’ю директора обласного центру зайнятості Івана ТКАЧУКА.
38,2 тисячі осіб, серед яких 31 тисяча мали статус безробітних, торік скористалися послугами служби зайнятості Рівненщини. І хоча на кожну вакансію претендувало дев’ять безробітних (жорстка конкуренція, що й казати!), все ж, 15,3 тисячі людей отримали роботу. Тож служба зайнятості Рівненщини за результатами комплексної оцінки роботи серед лідерів в Україні.
У 2023-му працюватимуть на розвиток економіки краю: насамперед через можливості, які навіть у цей буремний час дає українцям держава. Про них – розмова з директором Рівненського обласного центру зайнятості Іваном ТКАЧУКОМ.
- Іване Федоровичу, Рівненщина, на щастя, залишається тиловою областю. А значить, як наголошує начальник ОВА Віталій Коваль, маємо працювати і за себе, й за тих, хто такої можливості не має. Щоб підсилити бюджети різних рівнів та, як кажуть, влити в нашу економіку життєдайні кошти…
- По-іншому й бути не може! Звісно, в перші місяці війни наша економіка знизила оберти, – й ринок праці відреагував на це скороченням пропозицій роботи. Втім, до кінця минулого року економічна активність практично вийшла на довоєнний рівень. Своєрідним маркером цього є надходження до бюджетів усіх рівнів: так от, порівняно з 2021-им у 2022-му область сплатила податків у 2,2 рази більше. А це – надія на нові робочі місця та розвиток ринку праці й у непростому 2023-му. Ми чітко усвідомлюємо, що нині суспільство поділяється на дві категорії: тих, хто захищає нас на фронті, й тих, хто працює на економіку – а значить, на перемогу. Другою категорією людей ми й займаємося.
- Й робите це фахово, оперативно і результативно, з усвідомленням реалій, які змінилися. А як, власне, змінився ринок праці від початку повномасштабного вторгнення?
- Одні професії відходять, інші заходять на ринок. Ми намагаємося вловити ці тенденції й відреагувати на них десь навіть на випередження. Адже маємо потужний центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, де вчимо, перенавчаємо, готуємо на замовлення роботодавців фахівців за 58-ма професіями та близько 150 напрямами. Причому, не лише з Рівненщини, а й з інших областей. Скажу так: із загальної кількості безробітних, які проходили навчання на базі закладів ДСЗ, найбільше – три тисячі осіб – навчалися саме в нас. Ми постійно доповнюємо й розширюємо список спеціальностей, на які є попит. Бо для роботодавців, що по-білому працюють на економіку, в нас немає слова «ні». Скажімо, щойно тільки з’явилася професія «оператор дрона», як ми ліцензували її, з допомогою німецьких партнерів закупили сучасні безпілотні літальні апарати й почали підготовку фахівців. Уже навчили дві групи, наприкінці січня стартуємо з третьою й четвертою. Також пропонуємо широкий спектр IT-професій: якщо Україна – цифрова держава, то кожна людина повинна володіти відповідними навичками. Водночас попит, приміром, на продавців є завжди.
Активно співпрацюємо з військовими адміністраціями. Скажімо, на зустрічах із бізнесом, які від початку війни постійно проводить начальник ОВА Віталій Коваль, прозвучало питання: де взяти слюсарів для обслуговування міні-електростанцій, що працюють в області? Ми таких фахівців не готували. Тож плануємо ліцензувати цю спеціальність. Чимало питань вирішуємо на марші, – але хіба може бути по-іншому в умовах воєнного часу?
- То якими є ваші пріоритети в 2023 році?
- Пріоритет у нас один – перемога. Але щоб наблизити її, маємо офіційно працевлаштувати якнайбільше людей, насамперед наших демобілізованих захисників. Навчити, перенавчити й повернути їх в економіку держави й до активного трудового життя. От, приміром, прийшов із фронту чоловік, який раніше працював столяром, – але вже без пальців. І обрав професію зварювальника, – вчиться.
Інший пріоритет – вимушено переміщені особи. Нині в області їх понад 38 тисяч: отож, населення Рівненщини навіть дещо зросло порівняно з довоєнним періодом. Тож маємо зробити так, щоб разом із новими людьми область отримала й нові можливості. Торік 750 вимушено переміщених осіб працевлаштувалися за нашими направленнями, 134 – отримали нові спеціальності. Серед них – кілька жінок, які працювали в Маріуполі на металургійних виробництвах. Тепер вони стали швачками, мають роботу, шиють одяг для наших захисників. Гадаю, у відновленій і оновленій Україні ми відійдемо від громіздкої металургії. Й будемо створювати додану вартість на своїй землі насамперед завдяки високим технологіям.
- А чи маєте співпрацю з релокованим бізнесом?
- Звісно. На Рівненщині таких підприємств уже працює 39, і потреби та проблеми кожного нам відомі. На їх прохання ми додатково ліцензували професію швачки, а ще – фахівців з утеплення приміщень за сучасними технологіями, що надактуально. А надто – за умов енергетичної кризи. Скажімо, підприємець із Харківщини, який відкрив швейне виробництво в Гощі, створивши 80 робочих місць, каже: «Назад у Харківську область уже не поїду». Там, до речі, відшивають форму для наших захисників, максимально враховуючи їх потреби.
- Іване Федоровичу, Рівненщина – в трійці областей, які отримали найбільше мікрогрантів на створення або розвиток бізнесу за урядовою програмою «єРобота!». Саме служба зайнятості є тут ключовою ланкою, яка адмініструє програму…
- Позитивні рішення щодо своїх проєктів отримало 315 заявників із нашої області. При цьому 221 особі вже зараховано кошти грантів, загалом на 52 мільйони. А це щонайменше 726 новостворених робочих місць на Рівненщині. Саме це є головною умовою: якщо грант до 150 тисяч, йдеться про одне місце, від 150 до 250 тисяч – про два і більше. Програма діятиме і в 2023-му: основним джерелом її фінансування уряд уже визначив не загальний фонд держбюджету, а фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Втім, для людей це не має жодного значення: кошти для їхніх креативних ідей будуть. До речі, серед тих, хто торік отримав позитивні рішення, 58 відсотків – діючі підприємці, 32 – ті, хто започатковує власну справу і 10 – юридичні особи.
- Які ще можливості надає держава в 2023-му для працівників?
- Рівненщина – одна з дев’яти областей, де безробітних уперше залучено до суспільно корисних робіт із виплатою мінімальної заробітної плати. Це, зокрема, виготовлення маскувальних сіток, підтримання у готовності захисних споруд, особливо на півночі області, облаштування та ремонт житлових приміщень для внутрішньо переміщених осіб, допомогу своїм територіальним громадам. Тобто, це початок формування тієї «армії відновлення» економіки, про яку каже Президент. 191 особа взяла участь у таких роботах, держава профінансувала майже півтора мільйони. Цей потрібний для країни напрям продовжуємо.
Актуальними будуть насамперед сучасні будівельні професії: активно готуємо таких фахівців, а ще – ліцензуємо ряд напрямів, щоб підсилити цей блок. Оскільки Рівненщина має високу лісистість і є столицею меблевого виробництва України, готуємо робітничі кадри й для цього сектора економіки, де можна знайти себе.
Причому, на всіх напрямах дедалі більше уваги приділяємо дуальному навчанню, де лише 30 відсотків становить теорія, а 70 – практика на конкретних виробництвах. За цією формою майбутнє.
Є можливість підвищити власну конкурентоспроможність і через отримання ваучера на навчання. Причому, йдеться не лише про робітничі професії, а й про підготовку на наступних рівнях освіти. Людина сама обирає і навчальний заклад, і професію з переліку, який формує Кабінет Міністрів. А уряд цей перелік щороку розширює у відповідності до потреб економіки. До речі, добре було б робити це з урахуванням пропозицій областей: потреби регіональних ринків праці на півдні та, приміром, на заході різні.
Якщо раніше ваучером могли скористатися лише особи віком 45 плюс, які мають не менше 15 років страхового стажу, то нині до їх числа додалося ще кілька категорій. Йдеться насамперед про звільнених із військової служби, зі служби в органах внутрішніх справ, внутрішньо переміщених осіб.
Тобто, для людей держава додає можливостей знайти себе в рідній країні та, попри буремний час, створювати додану вартість на своїй землі. Але війна значно пришвидшує ці процеси. Зокрема, законодавець передбачив, що тепер людина може перебувати на обліку з центрі зайнятості та отримувати допомогу з безробіття не більше, ніж 90 днів. Але є проблема: переважна більшість навчальних курсів триваліші. Працювати в цей час людина не може, – а за що ж їй жити? Щоправда, днями парламент ухвалив у першому читанні Закон «Про освіту дорослих»: це значно розширить наші можливості щодо скорочення термінів навчання. І, звісно, самих здобувачів освіти.
- А що змінюється для роботодавців?
- Їх можливості теж розширені, – але водночас адаптовані до змін у державі загалом й на ринку праці зокрема. Так, ставки ЄСВ за 12 місяців тепер компенсуються не лише за працевлаштування на новостворене робоче місце, а й, скажімо, й на наявну вакансію. За працевлаштування внутрішньо переміщеної особи, як і в 2022-му, діє відшкодування в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Тепер роботодавці можуть отримати ще й відшкодування до 50 відсотків мінімальної заробітної плати, обравши для себе молодого працівника або ж працевлаштувавши людину, якій до 35 років, на перше робоче місце. Водночас законодавець посилив захист для людей передпенсійного віку (при їх працевлаштуванні роботодавцям компенсують до 50 відсотків ЄСВ за 12 місяців).
- Отже, цими механізмами держава стимулює роботодавців, скажу так, відбілювати ринок праці?
- Безперечно, – і я це підтримую. Якби кожен бізнес брав на роботу людей виключно через легалізацію вакансій у центрах зайнятості, тоді й Закон «Про вакансії» працював би на повну силу. А ми мали б об’єктивну картину того, де знаходяться і чим займаються наші люди. Погодьтеся, у воєнний час це надактуально.
Тож гадаю, держава й далі посилюватиме вплив на тіньовий ринок. Бо вихід на світло – це податки, це економіка, і, врешті ,– наша перемога.
Спілкувалася Інна ОМЕЛЯНЧУК