Четвертий рік Україна живе з новим адміністративно-територіальним устроєм: маємо 1469 громад та 136 районів. Утім, меж досконалості децентралізації немає, – про що свідчить, приміром, досвід Польщі, реформа самоврядування в якій визнана найкращою в Європі.
Взяти територіальне утворення під назвою «селище міського типу», – звучить як радянський анахронізм, чи не так? Та найголовніше, що за цією назвою стоять цілком конкретні фінансові ресурси.
Приміром, освітня субвенція, яку отримують наші територіальні громади. Формула її обрахунку передбачає ряд критеріїв. Головний – середня наповнюваність шкільних класів. Якщо в сільських громадах це 11 дітей, то у містах та «селищах міського типу», які досі прирівнювалися до міст, середня наповнюваність мала бути 16,5 школяра.
Місцевий «офшор» діє
Голова Млинівської територіальної громади на Рівненщині Дмитро Левицький загострив увагу на цій темі ще в 2019-му, на добровільному етапі реформи децентралізації . Річ у тім, що на освіту, культуру та соціальний захист ця потужна громада тоді витрачала до… 80 відсотків свого бюджету ! Однією з головних причин було те, що жителів селища Млинів вважали… міськими жителями (селище ж «міського типу»). От і втрачали і в освітній, і в тодішній інфраструктурній субвенції (першопрохідці децентралізації отримували від держави такий «пряник»). Тож Дмитро Левицький вигадав спосіб збільшити кількість сільського населення: у своїй хаті в селі Добрятин запропонував зареєструватися всім охочим розвивати власний бізнес на території Млинівської громади. Ще й кардинально знизили місцеві податки: лише один відсоток від мінімальної зарплати або ж прожиткового мінімуму ( в залежності від обраної форми господарювання) підприємці тут платять і досі, – такий собі рукотворний «офшор». Хтось називає позицію голови популістичною чи не виваженою. Але в тій хаті нині зареєстровано 300 осіб-підприємців, – законодавство цього не забороняє.
А що з того громаді, запитаєте?
« Так, ми дещо збільшили кількість сільського населення. Але мова радше про привернення уваги до проблеми, яка постала на повний зріст не лише в нашій громаді. Особливо питання освітньої субвенції загострилося з війною: її вже двічі «урізали», – розповідає Дмитро Левицький, який і сьогодні очолює Млинівську громаду.
Селище, село чи місто?
…Відповідно до ухваленого 28 липня закону№ 8263 «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою», все змінюється. Щоправда, лише через три місяці з дня його опублікування.
Так, селища «міського типу» автоматично стануть або ж «селищами» – зі статусом сільського населеного пункту або ж і взагалі селами: встановлено чітку класифікацію, відповідно до кількості населення. Так, у «селищі» має проживати від 5 до 10 тисяч жителів. Населені пункти, де їх менше 5 тисяч, автоматично стануть селами. Натомість на статус «місто» може претендувати населений пункт, в якому є понад 10 тисяч жителів та наявна відповідна інфраструктура (приміром, на Рівненщині таких нині немає).
Що ж зміниться для територій, які перейдуть у статус сільських?
«Цілком ймовірно, що освітньої субвенції ми таки отримаємо трохи більше. Адже, приміром, у поліських громадах, де традиційно висока народжуваність, наповнюваність класів навіть вища від розрахункової – тож ці кошти раніше були й у надлишку. А в південних народжуваність невисока, від початку війни вона ще більше знизилася, а чимало дітей узагалі виїхали за кордон. Ну де нам ту розрахункову наповнюваність, та ще й із акцентом на сільських дітей, було взяти?» – каже голова Гощанської громади Микола Панчук.
І додає: освітню субвенцію від початку війни урізали вже двічі – й торік, і цьогоріч. Він, як і переважна більшість колег, поставилися до цього з розумінням: війна ж бо вимиває ресурси з країни. Відтак, оптимізували кількість закладів освіти, скасовували надбавки за престижність учительської праці. Але, тривожаться голови громад, щоб не вийшло так, що завтра ми вдень із вогнем шукатимемо вчителів! Тому й сподіваються, що зміна статусу населених пунктів бодай якось вирівняє ситуацію з освітньою субвенцією: якщо, звісно, не змінять формулу її обрахунку.
Реформа ревізії не підлягає
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан наголошує й на інших вважливих аспектах закону №8263, які лобіювала Асоціація:
«Оновлена класифікація населених пунктів – не єдине, що змінює цей закон. Скажімо, Волинська та Вінницька ОВА сьогодні, у воєнний час, офіційно звернулися до уряду з проханням внести зміни до Перспективного плану формування територій громад. Мовляв, якщо частину однієї громади приєднати до іншої, буде зручніше бізнесу, що має там землю. Зміна меж громади має бути виключною компетенцією місцевого самоврядування, ми на цьому наполягали, і тепер це записано в законі. Адже громади неабияк збентежені, коли питання вирішуються за них, але без них. Наша реформа децентралізації успішна, і це зафіксовано в міжнародних документах. Тому нинішній адмінтерустрій має функціонувати без жодної ревізії щонайменше п’ять – сім років. Лише тоді можна робити необхідні (якщо вони справді необхідні) зміни: але після поглибленого аналізу питання та його публічного обговорення».
ДО РЕЧІ:
Близько 20 населених пунктів Рівненщини змінять статус.
Так, 8 смт стануть селами (Рафалівка Вараського району, Демидівка та Смига Дубенського, Оржів та Мізоч Рівненського, Клесів, Томашгород та Степань Сарненського), решта – селищами: зокрема, Квасилів, що в Рівненській громаді, Зоря Рівненського району та Рокитне на Сарненщині.
А ось історичні міста Дубровиця та Корець, де нині вже немає 10 тисяч жителів, вочевидь, збережуть свій статус.
Інна ОМЕЛЯНЧУК