Як перевірений принцип виручає гощанських кооператорів у буремний час
Із головою правління Гощанського райспоживтовариства Ігорем Смикалом вирушаємо з Рівного до Гощі рівно о 7.30. Його мобільний не змовкає. Пояснює: це сповіщення про те, що відчиняються магазини. Усі 15 торговельних закладів – на сигналізації з автодозвоном. Так голова, по суті, контролює відкриття закладів. Каже, після встановлення сигналізації забули, що таке крадіжки з магазинів.
У Гощі, що за 25 кілометрів від Рівного, заходимо до кооперативного маркету в самісінькому центрі селища. Перед входом нас зустрічає вже знайомий контейнер у формі серця – творіння рік та фантазії майстрів виробничого автотранспортного об’єднання споживспілки. Той, у який збирають пластикові кришечки в рамках Всеукраїнської акції «Крила України»: наповнюється він доволі швидко.
Окрім продовольчої групи, в маркеті традиційно широко представлена непродовольча. Але нині, здається, її побільшало: впадає в око розмаїття господарських товарів, м’які іграшки, а ще – теплі речі: ковдри, чоботи тощо.
- Після семінарів, які пройшли на базі Рівненської та Дубровицької райспоживспілок, ми проаналізували, що і як можемо змінити в себе, аби додати обертів у торгівлі та посилити її ефективність. Насамперед вирішили оновити бренд-бук, бо це пізнаваність та привабливість наших об’єктів. На кардинальну модернізацію маркету, як це зробили, приміром, у Зорі, поки що не наважилися – натомість, як бачите, насичуємо його товарами за доволі демократичними, якщо так можна висловитися, цінами. У тому числі через співпрацю з новими постачальниками, контактами яких поділилася голова правління Дубровицької райспоживспілки Ганна Мунько. До слова, вже найближчим часом поїдемо в Дубровицю з нашими фахівцями, аби деталізувати цю тему, як то кажуть, розкласти її по поличках.
У перспективі, каже голова, хочуть відкрити в громаді й спеціалізований магазин «Господар».
Сьогодні питома вага непродовольчої групи становить понад 26 відсотків і постійно зростає.
Модернізація в Гощанському райспоживтоваристві триває постійно: мають бо власну будівельну бригаду. Ось, приміром, нині в магазині№5, що при в’їзді в селище, встановлюють новий твердопаливний котел від рівненського «Агроресурсу». Влітку придбали таких два: інший ось-ось замінить електроопалення в магазині села Мнишин – єдиному, де воно ще залишилося.
- Ми постійні клієнти рівненського виробника «Агроресурс», де вже придбали не один котел. Тому отримуємо тут добрі знижки. Сама ж ця фірма котли й обслуговує. Знаєте, перевірена десятиліттями філософія українців «Свій до свого по своє» завжди нас виручала. Надто ж нині, в буремний воєнний час. Із 2014-го, як тільки почалася війна, ми не використали жодного кубометра газу. Розуміли: це дорога в нікуди. Певний час нас виручали такі собі «пічки» – творіння рук наших же майстрів. Нині поступово замінюємо їх на стаціонарні котли. 11 із 15-ти наших магазинів мають твердопаливні котельні. Щоб «пічки» відійшли в історію, нам потрібен ще один сезон. Але свою роль вони точно виконали.
…Офіс райспоживтовариства зустрічає приємним теплом: тут також працює котел «Данко» від рівненського «Агроресурсу». Він обігріває й ту частину приміщення, яку орендує школа іноземних мов «Єврокурс», – усього 350 квадратів.
Пригадую, як зустрілися з Ігорем Смикалом у Гощі наприкінці квітня. Він щойно закупив брикет на Смизькому торфобрикетному заводі на Дубенщині, – всього 40 тонн. І мудро зауважив: готуватися до наступного опалювального сезону треба одразу, як завершився нинішній. Тим більше, коли є де його зберігати. Власне, такий підхід не лише виробляє чіткість, а й дозволяє економити. Бо навесні тонна брикету з доставкою обійшлася у 4,5 тисячі гривень, – нині це вже щонайменше шість, та ще й черга величезна. Заготовили й понад 40 кубометрів якісних дров. Так-так, заготовили, бо роблять це власними силами, обираючи породи, що мають потужну тепловіддачу, – здебільшого купують у лісівників граб та дуб. А щоб здешевити процес та взяти сухеньку деревину, літньої днини гуртом виходять на заготівлю. От і мають належну якість при знову ж таки суттєвій економії.
«Твердопаливні котельні – це вигідно, як то кажуть, за будь-якої погоди, бо це ж наша місцева сировина, ми завжди зможемо її заготовити. Принцип «Свій до свого по своє» знову ж таки нас виручає. Так завжди було в українців, а надто – в буремні часи, які, вірю, ми здолаємо», – пояснює Ігор Смикало.
Нині паливо вже в котельнях магазинів. Отже, зима гощанців зненацька не застане, коли б не прийшла і якою лютою не була б. Хоча сам Господь посилає нам теплі листопадові дні, неначе простягаючи невидиму руку допомоги українцям, які так відважно борються з російською навалою…
А ще Гощанське райспоживтовариство цього року викупило чотири земельних ділянки під найбільш перспективними об’єктами: щоб економити на оренді землі, яка зростає з кожним переглядом її нормативно-грошової оцінки. Економія тільки цього року вже становитиме майже 100 тисяч.
…Додому до Рівного Ігор Смикало повертається аж о 19-ій: на наших очах стає історією ще один, 12-годинний робочий день. Завтра, каже, до Рівного не поїде, – заступає на добове чергування в територіальній обороні Гощанської громади, до якої вступив із перших днів великої війни. У його кабінеті бронежилет та рюкзак із речами першої необхідності – вірні тероборонівські помічники. А членам родин кооператорів, які боронять Україну на передовій (нині їх 12) тут не втомлюються допомагати. І з нетерпінням та любов’ю чекають на них удома, – з перемогою.
Інна ОМЕЛЯНЧУК