«Моєю життєвою школою стала споживча кооперація»
Олена ГРЕБЕНЬ очолює Антонівську територіальну громаду на Рівненщині. Мандат довіри земляки видали їй уже двічі поспіль. Вважає, що перемогти потужних конкурентів змогла насамперед завдяки професійному та життєвому досвіду, який отримала в споживчій кооперації: в рідному селі Великі Цепцевичі пані Олена працювала продавцем та буфетником. Нині ж вирішує більш глобальні проблеми земляків.
- Цікаво, що адмінприміщення Антонівської сільської ради знаходиться навпроти однойменного споживчого товариства та кооперативного магазину: як кажуть у народі, навприсядки пішки дійти можна.
Олено Сергіївно, кооперація, так би мовити, супроводжує Вас, – наче своєрідний талісман…
- Це м’яко сказано – супроводжує (посміхається). Бо кооперація – то насамперед люди, з якими ми, повірте, з’їли не один пуд солі. Професійні, відкриті та щирі. У кооператорів навчилася не лише чіткості й умінню все робити предметно, а насамперед комунікації. А це вкрай важливо для моєї теперішньої роботи. Я закінчила Київський університет харчових технологій, за фахом – інженер-технолог м’ясних виробів. Але 17 років поспіль пропрацювала в рідному селі в кооперації: у магазині, в буфеті. Бо саме тут вийшла заміж, тут виросли троє наших дітей, маємо вже й двох онуків. Словом, де народилася, там і знадобилася.
- А чи співпрацюєте з кооперацією в статусі голови громади?
- Та це моя найголовніша опора в щоденній роботі! І не шукайте жодного пафосу в цих словах. Поясню: бухгалтер споживчого товариства депутат громади Ігор Босюк, який з перших днів війни добровільно несе службу в ЗСУ, очолює земельну комісію. Інший бухгалтер Людмила Мазана – фінансово-бюджетну. Разом вирішуємо, що для нас першочергово, а що – на перспективу, на які програми вистачає коштів уже сьогодні, а на які ще маємо акумулювати. До речі, програм, які фінансуємо з бюджету громади, в нас понад два десятки. Серед них – підтримка дітей-сиріт, родин захисників, впо. Тобто, на двох провідних напрямах працюють кооператори. Але це ще не все. Голова правління Антонівського споживчого товариства Валентина Букацька – член виконкому громади. Вчорашній економіст споживчого товариства Ірина Охремчук нині очолює фінансовий відділ громади, а колишній бухгалтер Віра Москалик – провідний спеціаліст цього ж відділу. Ось така кооперативна команда нині суттєво підсилила місцеве самоврядування. Знаю: це ті люди, які не підведуть, на яких завжди і в усьому сміливо можу покластися. Бо вони, за великим рахунком, знають сутність життя.
- Самоврядуванню нині складно: військовий ПДФО повністю спрямували до Держбюджету, про капітальні видатки також треба забути…
- Знаєте, я кажу так: складно на передовій, а нам – непросто. Хіба може бути по-іншому в країні, яка в кривавому протистоянні виборює право на демократію та вільний розвиток?
Наша громада якраз і не мала військового ПДФО: тож ми нічого й не втратили. Але це не значить, що ми не допомагаємо нашим захисникам. Навпаки: це для нас головний пріоритет. Кошти за рішенням сесії спрямовуємо до оборонних бюджетів району, області та на численні запити військових частин. Якби ви почули наші сесії: дискутуємо, інколи сваримося, – але в тих гарячих дискусіях народжується істина!
…25 лютого в нас уже всюди стояли блок-пости: хтось із депутатів віз пісок, хтось спрямовував на допомогу трактори. Оперативно створили ДФТГ, люди самі тримали порядок, не допустивши жодного порушення дисципліни. Адже методичок, як діяти, не було. Тож навіть ночували на роботі.
Нині ситуація нормалізувалася – ми ж бо тилова громада. Питання тільки в тому, що 5 депутатів із 22-ох – добровольці в ЗСУ: тому зібрати кворум інколи вдається, так би мовити, впритул. Але даємо собі раду, і, як бачите, забезпечуємо життєдіяльність на ввіреній території.
- У кожної глибинки є своя родзинка, треба тільки побачити її. Що вважаєте вашим магнітом, який може працювати на розвиток?
- Поза сумнівом, це молодь, – основний наш капітал. Не ресурс, як часто кажуть, а саме капітал: бо ресурс вичерпується, а капітал при вмілому управлінні примножується. Судіть самі: із 5.700 жителів громади 1.100 – це учні шкільного віку. Додайте понад дві сотні дошкільнят. Де ще знайдете таке позитивне демографічне сальдо?
- О, то лелеки від вас у вирій не відлітають! Ви, вочевидь, цьому сприяєте?
- Намагаємося. Маємо в громаді два дитсадки та два ліцеї. В 2022-му облаштували укриття в Антонівському ліцеї, – і вже є результат: його вихованці демонструють належні результати в навчанні, перемагають у олімпіадах, конкурсах. А ось ліцей у Великих Цепцевичах – наш спільний біль. Там навчається 700 дітей у… три зміни. Вимушено: бо це одноповерхове приміщення 1967 року. Перед повномасштабною війною ми встигли провести тендер на виготовлення проєктно-кошторисної документації, визначився переможець. Але далі справа поки не йде. З одного боку, начебто зрозуміло: державі нині не до капітальних видатків. А з іншого, нова школа в перспективному селі, – це ж справа на покоління. До речі, саме в цьому ліцеї навчається й мій молодший син: у 2022-му він очно був на заняттях лише 10 днів. Тому чудово розумію батьків, які прагнуть і повноцінного навчання, й соціалізації своїх дітей. Ще один біль – дорога до Антонівки через ті ж таки Великі Цепцевичі, які простягаються на 10 кілометрів. Це дорога державного значення Т1817, і ми також устигли провести тендер на виготовлення проектної документації. Але не втрачаємо надії: спочатку – наша перемога, потім – капітальне будівництво.
- Таке ж розуміння і в жителів громади, у підприємців, які наповнюють місцевий бюджет? До речі, які у вас ставки місцевих податків?
- Пригадуєте, на початку війни держава дозволила не платити єдиний податок, – саме той, який формує місцеві бюджети. Але практично всі наші підприємці платили його! Як на мене, це найкращий приклад того, чи є таке розуміння. Щоправда, у нас відпали потужні донори – лісівники (у зв’язку з реформуванням галузі). Втричі знизили надходження й залізничники через пільги, які надала галузі держава. Не знаю, наскільки вони виправдані у воєнний час, – але точно ніхто не враховував їх вплив на щоденне життя громад.
От і виходить, що з найпотужніших галузевих платників місцевих податків та зборів у нас залишилася тільки споживча кооперація, яка працює без жодних преференцій від держави. А ще – підприємці.
Чудово розуміємо, що не варто, образно кажучи, різати курку, яка несе золоті яйця: тому до ставок податків підходимо виважено. Скажімо, нерухомість у нас сьогодні 7 відсотків, оренда землі під адмінприміщеннями – 6, а під торговельними об’єктами – 8 відсотків. Кооперація також сплачує акциз на тютюн та алкоголь. Плюс 64 відсотки ПДФО із заробітної плати працівників також залишаються в місцевому бюджеті. Дякую кооператорам за те, що і в буремний час вони не просто тримаються на плаву, – а розвиваються. От, скажімо, зараз модернізують один із магазинів у Великих Цепцевичах, як у народі кажуть, на Теклівці. Бо живуть не одним днем, а думають про майбутнє. Завдяки таким сумлінним та небайдужим платникам податків і громада впевнено увійшла в 2024-ий рік. До речі, моя позиція така: кошти платників податків мають максимально витрачатися на території громади. Ну для чого, скажіть, їхати деінде по продуктові набори для сімей захисників, якщо їх чудово сформували ті ж таки кооператори? Ось так, за одвічним українським прислів’ям «Свій до свого по своє», й живемо. Як на мене, нині воно особливо доречне.
- Що побажаєте своїм надійним партнерам-кооператорам?
- Розвитку! «Підмальовуйте брови» своїм закладам і тримайте імідж кооперації й громади. У межах України вона невелика, та все ж, має свою унікальність: це, вибачте за тавтологію, глибоко українська глибинка. Понад 200 жителів громади нині в лавах захисників України та територіальній обороні. Всі інші працюють на перемогу в тилу.
- А з таких глибинок і складається наша незламність. Успіхів Вам і громаді!
Спілкувалася Інна ОМЕЛЯНЧУК
ДОВІДКОВО:
Антонівська територіальна громада Вараського району на Рівненщині утворилася 22 грудня 2019 року на останньому етапі добровільного об’єднання й нараховує 5.700 жителів. До її складу входять села Антонівка (центральна садиба), Великі Цепцевичі, Чаква та Нетреба. Одна з провідних галузей господарювання – споживча кооперація: на території громади діє сім кооперативних магазинів та три кафе.
Загалом же антонівські кооператори господарюють на території трьох громад – Антонівської, Полицької та Сарненської – в 14-ти закладах торгівлі та ресторанного господарства.