Таким був лейтмотив правління споживспілки, де розглянули співпрацю з головним гуртовим партнером – «КоопТоргСервісом» – щодо повноти отримання мотивації за підсумками першого кварталу.
Попередньо питання предметно дослідили фахівці «КоопТоргСервісу» та споживспілки. Тому на правління запросили і керівників сільських споживчих товариств, які мають суттєво нижчий рівень бонусації від максимально можливого.
- Із «КоопТоргСервісом» нас єднають сім років співпраці, яку постійно поглиблюємо та розширюємо. Усі види мотивації чітко прописані в наших угодах: втім, на жаль, немає організації, яка сповна це використовує. Скажімо, бонус за планограми отримати нескладно: тут передбачений фотозвіт викладки товарів відповідно до стандарту, який треба вчасно надіслати партнерам. Це без жодних проблем роблять продавці на свої телефони в Рівненській райспоживспілці. І чомусь не роблять, приміром, у Володимирецькій чи Костопільській. Тому кожен має відповісти на два питання: чому ця робота занедбана? І як буде далі? Невже ці кошти нам сьогодні зайві? – справедливо запитав голова правління Петро Бараш.
Регіональний директор «КоопТоргСервісу» Ірина Кот поінформувала: трійка лідерів у мотивації за дотримання планограм – це Рівненська райспоживспілка, Млинівське райспоживтовариство та Сарненська райспоживспілка. А найпоширеніші помилки, які не дозволяють отримувати бонуси, – недотримання асортиментної матриці (вона має бути наповнена товаром відповідної групи не менше, ніж на 85 відсотків) та неякісні або ж неповні фотозвіти.
Петро Бараш розставив акценти так:
- Маємо сповна використати свій потенціал, щоб отримувати належну мотивацію за вже виконану роботу. За рахунок цих коштів варто заохочувати людей, які сумлінно працюють, – от вам і стимул, і можливість додаткового заробітку для кооператорів: війна нікого з них не зробила багатшими. Бо втрачене сьогодні вже не повернеш завтра. Кардинально змінити підхід треба невідкладно, а до розгляду питання мотивації повернемося за підсумками півріччя.
Учасники правління побачили, як працює магазин четвертої категорії на околиці села Олександрія однойменного споживчого товариства Рівненської райспоживспілки. Нещодавно його модернізували: за рахунок підсобних приміщень приростили 17 квадратів площі – тепер тут 67 сучасних квадратних метрів. Обладнали й побутову та санітарну кімнати для продавців, облаштували літній майданчик під навісом, – зараз він особливо витребуваний. А магазин насичений товарами так, що, здається, це не околиця села, а щонайменше маркет в обласному центрі. Тетяна Зосимчук навела дві промовисті цифри: залишки тут півмільйона, а місячний товарообіг – мільйон гривень! Забезпечують його двоє продавчинь – Тетяна Самкова та Леся Ковалець, які в кооперації понад чверть століття. І, звісно, за сумлінну ефективну роботу отримують достойну зарплату.
- До нас постійно приїздить представник «КоопТоргСервісу», розповідає про наявні акції, знижки, нові пропозиції. До того ж, є з ким проконсультуватися щодо фотозвітів. Робити їх зовсім нескладно, у нас це відпрацьовано, – розповідають дівчата.
До речі, саме з мотиваційних коштів оновили, приміром, кондиціонер, – ось вам і турбота про умови роботи працівників. У найближчих планах – автоматизація: тоді звичайна крамниця на околиці села стане повноцінним маркетом. Таким, як три роки тому інший магазин в Олександрії. Тут, на 90 квадратах, уже мають товарообіг у три мільйони на місяць. А, приміром, лише в минулі вихідні вторгували… майже півмільйона! Ось що значить професійний підхід до справи, – навіть коли поруч десятки потужних конкурентів. Колись ми боялися конкурентів, – тепер вони бояться нас, – каже Тетяна Зосимчук. І все це, зауважте, поблизу обласного центру!
Висновки робити є з чого. Гадаю, кожен повіз із собою щонайменше професійну злість, яка спонукатиме до перетворень, що їх вимагає час.
Інна ОМЕЛЯНЧУК