…І в грудневі дні виробничий конвеєр на заготівельно-виробничо збутовому комбінаті (ЗВЗК) Рівненської облспоживспілки не стихає: тут квасять капусту, варять гарбузове пюре та гарнірну моркву, бурякові салати. Якщо абстрагуватися від перших сніжинок за вікном, здається, що потрапили в літо: у цеху ж бо гаряче в прямому й переносному сенсах.
Воно й не дивно: цьогоріч кооперативні виробничники лише на електронному майданчику «Прозоро» виграли тендерів на 50 відсотків більше, ніж торік, – оце динаміка!
- Але й під кінець року на торги виходимо чи не щодня: щойно нас визнали переможцями для Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни, постачаємо продукцію до військових частин у кілька областей – соління, квашення, різноманітні салати, джеми, томатну пасту, соки. А ще – до медичних закладів нашої, Волинської, Вінницької областей, до садочків Рівного, психоневрологічних інтернатів практично всієї України. Нашими споживачами стали й ряд вищих навчальних закладів, – словом, маємо вже чотири десятки контрагентів лише на «Прозоро». А ще, як і раніше, працюємо напряму з позабюджетними організаціями: як-от, санаторії Трускавця чи рівненська «Червона калина», – розповідає багаторічний незмінний директор підприємства заслужений працівник сфери послуг України Леонтій Примачок.
Тобто, працюють злагоджено, наполегливо і, якщо хочете, вперто: і для фронту, й для тилу. Приміром, за 11 місяців реалізували продукції на 30 відсотків більше, ніж у цей період у 2023-му. Та за підсумками року відсотки, схоже, ще зростуть: адже саме зараз – пік продажів солінь та квашень. До речі, заводські відпускні ціни приємно дивують. Так, квашена за рецептами наших бабусь капуста коштує 36 гривень за кілограм ( у «Сільпо», сама бачила, – 150!); помідорчики – по 48 гривень за кіло, огірочки – 56. Ну, а в маркетах… словом, далі порівнюйте самі.
Свій до свого по своє, – і не тільки
Отже, вдвічі чи й утричі дешевша смачна натуральна продукція з комбінату прямує до свого споживача в скляній та пластиковій тарі ( у відерцях чи діжечках різної ємності), – хто як замовляє. У передріздвяний піст її суттєво додалося в магазинах споживчої кооперації в різних куточках області.
- Активно беруть і реалізують продукцію в Гощанському, Радивилівському, Дубенському, Березнівському райспоживтовариствах, у Рівненській, Зарічненській, Костопільській, Сарненській, Володимирецькій райспоживспілках, Демидівському ВЗТП. Словом, принцип «Свій до свого по своє» в дії: він особливо цінний у цей буремний час. Активно розбирають продукцію й підприємці, навіть наперед замовляють. Не скажу, що проблем у нас немає, – звісно, є. Йдеться насамперед про працьовиті вправні робочі руки, яких хотілося б мати більше, – каже Леонтій Примачок.
Надто – чоловічих: потрібні кочегари, вантажники, працівники в цех. Бо, приміром, апаратник видувного автомата Іван Лобчук нещодавно влився до почесних лав наших захисників. Тож активно шукають йому заміну. Дедалі більше вмінь та навичок освоюють жінки, які й без того мають їх немало. Бо всі працюють на комбінаті по 25-30 і більше років. І, кажуть, уже не мислять себе поза цим колективом. Апаратник стерилізації Оксана Мусевич так легко управляє величезною автоклавною сіткою, наче це пушинка: між тим, її вага разом із наповненням – щонайменше півтонни. Варники продукції Світлана Захарова та Ірина Хавстович подрібнюють капусту та пильнують технологічну лінію. А оформлювач продукції Руслана Копець накладає останній штрих, – брендові етикетки СООР: на полуничні джеми у відрах, на консервовані кабачки (цього сезону зробили їх немало!), на гарнірну моркву, на салати «Ніжинський» та «Закусочний»…
Економіст Тетяна Припутень, яка нещодавно відзначила 60-річчя та головний бухгалтер Зінаїда Суха працюють у кооперації… все своє трудове життя, переважну більшість років – на комбінаті. Вони не вважають, що роблять щось особливе, – тому зазвичай залишаються за кадром у наших публікаціях. До слова, серед наших захисників – син Зінаїди Сухої та чоловік Оксани Мусевич: уявіть лише, яка неймовірна сила духу потрібна мамі та дружині!
Магія виробничого оркестру
Але вистояти в нинішніх умовах, не зупинити оту рідну серцям мелодію виробничого оркестру, на магічні звуки якої поспішають щодня, – то вже, погодьтеся, справжній трудовий подвиг. І це – без жодного пафосу. Вже понад півроку, як у колектив влилася працівниця консервного цеху Олена Райченкова з Бахмута:
«Все склалося добре, колектив хороший, дружний», – встигає сказати між подачею банок на лінію. Директор також задоволений її роботою. До речі, за працевлаштування жінки як внутрішньо переміщеної особи вже отримали 24 тисяч гривень відшкодування через службу зайнятості (але виплати ще триватимуть): незайві кошти для комбінату. Бо саме цей виробничий сезон найдовший за останні роки, – небагато нині в Україні подібних підприємств. А це означає, що постійно потрібна не лише сировина, спеції, банки та кришки, а й технологічна пара. Котельню, яка її виробляє, перевели на пічне паливо – так, кажуть, виходить дешевше. Загалом же тепло продукують і з кукурудзяних качанів, і з дров та торфу: від дорогого газу відійшли давно. А ось електрика вартує недешево: нині платять уже майже по 10 гривень за кіловат. А коли її вимикають, процес бере на себе 50-кіловатний генератор.
Втім, попри певні труднощі, зрозуміло: ще один виробничий сезон воєнного 2024-го пройдено успішно. Насамперед завдяки кооперативній єдності та стійкості, напрацьованим багаторічним зв’язкам та бездоганній репутації підприємства у замовників.
Коли чуєш від мами, дитина якої відвідує садочок, що соки ЗВЗК – найкорисніші й найсмачніші, – це додає оптимізму. Бо їхня якість – натуральність. А виготовляють усе з душею і від душі. Особливо багато цього «інгредієнта» додають у передріздвяні дні. Щоб нагадати всім і кожному: коли ми разом – це Різдво. А Різдво – то особливе світло, яке ніхто й ніколи не зможе загасити. З прийдешнім Різдвом, друзі!
Смакуймо своє, пишаймося своїм, плекаймо своє!
Інна ОМЕЛЯНЧУК