Життя, виміряне Людяністю
Минає 40 днів, як пішла від нас в інший світ Ніна Василівна Осницька.
Кооператор із великої літери, вона вірою й правдою служила людям майже чотири десятиліття на посаді заступника голови правління з кадрів та організаційно-кооперативної роботи Березнівського районного споживчого товариства на Рівненщині.
Народилася й виросла в Березному, де знала, здається, всіх і кожного. Її надзвичайна приязність та любов до людей творили справжні дива. Тож земляки радо відкривали перед нею серця: щоб почути мудру життєву пораду не лише в службових справах. Вона вірила в людей, – а вони довіряли їй. Отой невидимий на перший погляд, але надпотужний зв’язок став тією основою, яка тримала і кооперацію, й, за великим рахунком, усе її життя.
Ніна Василівна була надзвичайно вимогливою, – насамперед, до себе: від документів до щоденного одягу та зачіски, – все в неї було до ладу, акуратно й бездоганно. Сказано ж: права рука керівника. Та яка професійна і вправна!
Скільки фахівців-кооператорів поставила «на крило» Ніна Осницька, вже й не порахувати. Здебільшого вони мають щасливий професійний та життєвий політ. І то – найвища винагорода за її велику невтомну працю.
На долю нашої колеги випала важка хвороба, яка, на жаль, забрала від нас цю світлу сонцесяйну жінку – доньку, дружину, маму, бабусю, сестру, подругу. Господь покликав її до себе в Міжнародний день кооперативів, неначе прагнучи назавжди пов’язати зі споживчою кооперацією, яка була її другою домівкою. Нині, коли душа Ніни Василівни назавжди відлітає в його обійми, ми згадуємо її світлий образ. І вкотре розуміємо, як нам усім її не вистачає.
Водночас радіємо, що справу мами гідно продовжує син Анатолій,випускник Львівської комерційної академії, який працює в нашому колективі. А ще – десятки, сотні кооператорів, що обрали свою професійну стежину завдяки Ніні Осницькій.
Легких вам хмаринок, наша щира колего й подруго, в Господньому царстві. Ми пам’ятаємо…
З вдячністю – колеги