«Тримайтесь, батьку!»
Саме так, по-синівськи, кажуть Миколі Мосійчуку його молодші колеги. І щиро зичать: до ста при доброму здоров’ї!
19 грудня голові обласної організації ветеранів споживчої кооперації Рівненщини заслуженому працівникові сфери послуг України свого часу – багаторічному голові правління облспоживспілки Миколі Мосійчуку виповнилося поважних 85.
А він – у строю: живе повсякденними турботами й клопотами рідної кооперації, гуртує небайдужих ветеранів – нині насамперед для допомоги нашим захисникам. І понад усе мріє про перемогу. Бо на його непросту долю випало аж дві війни…
Чи не щодня маю приємність зустрічатися з Миколою Филимоновичем – живою легендою споживчої кооперації Рівненщини та України. Ця людина-епоха чудово пам’ятає про кооперацію все: починаючи від знакових дат до деталей у біографіях людей, які були поруч в ті чи інші роки. Бо його кооперативний стаж незабаром сягне… 70 років!
У кооперацію – з батьківського порога
Діти війни рано і швидко дорослішали… Тож у самостійну життєву дорогу в рідному Мізочі на Здолбунівщині Микола вирушив у юначих 17, – пішов працювати в райспоживспілку експедитором. Чи думав він тоді, що пов’язує життя з кооперацією назавжди?
Літо 1957-го. Микола Мосійчук їде з товаром із Рівного. Аж гульк – на роздоріжжі знайома постать у солдатській формі: «Купріян? Устянчук? Та ми ж із ним в одній школі вчилися!». Купріян розповів, що демобілізувався з армії, бо вирішив, що встигає вступити до інституту. Та з інститутом не склалося, – натомість Мосійчук дав йому путівку в кооперативне життя.
- Мене перевели завідуючим складом, тож свою посаду експедитора запропонував йому. Паралельно Купріян вступив до кооперативного технікуму. Згодом очолив Мізоцьке споживче товариство, яке завжди високо тримало кооперативну марку. Саме там першими в області запровадили спеціалізацію в торгівлі (там були магазини «Тканини», «Взуття», «Дитячий світ»). Словом, працювали так, що до Мізоча по промислові товари їздили з Рівного! А ще тут з’явилася торгівля за методом самообслуговування, – розповідає про малу батьківщину.
- Це що, провісник нинішніх маркетів? – забігаю наперед.
- Можна сказати, що так, – погоджується Микола Филимонович.
Так і є: нове – то добре забуте старе, – як із цим посперечаєшся?
Упевнений життєвий політ
…Життєвий політ Мосійчука ставав усе масштабнішим: заступник директора міжрайбази, завторг Дубенської та Млинівської райспоживспілок, директор Сарненської міжрайбази, голова правління Сарненської райспоживспілки, заступник голови правління облспоживспілки. І, врешті, її голова: з 1983-го по 2000-ий рік. Кермо управління перейняв від фронтовика Володимира Гайдука, в якого повсякчас учився не лише професійності, а й величезної людяності. З 2000-го по 2007-ий був директором кооперативного економіко-правового коледжу. Затим очолив обласну організацію ветеранів споживчої кооперації, яка є найпотужнішою серед подібних об’єднань краю. В кабінеті, де зазвичай зустрічаються ветерани, гортаємо сторінки його незрадливої пам’яті…
Масштаби матеріальної бази, яку створило старше покоління, вражають. Уже не кажу про обсяги виробництва та заготівель. Вдумайтеся: кооперативне хлібопечення – це понад тисячу тонн продукції на добу, заготівля лікарської сировини – тисяча тонн на рік, з яких 600 експортували. А ще – близько 15 тисяч тонн м’яса в забійній вазі за рік та 180 тисяч тонн картоплі в сезон, яку постачали на Донбас та Харківщину.
- Так, кооперація справді була державою в державі, своєрідною монополією. Але ж ми самі заробляли кошти та створювали матеріальну базу, яка служить людям і сьогодні, – гордо каже іменинник.
Не було такої ферми в колективних господарствах краю, яка не мала б магазину з товарами першої необхідності.
- Господарства надавали приміщення, ми їх обладнували й обслуговували тваринників. Якось, коли очолював Сарненську райспоживспілку, приїхав завідуючий відділом обкому партії Іван Мірошниченко, та й каже:подивімося, як ви людей у Карпилівці на фермі обслуговуєте. Їдемо, без жодного попередження. А там якраз товари за заявками люди отримують: забезпечення тваринників було питанням номер один. Якщо ж у селі проживало понад 25 людей, відкривали стаціонарну торговельну точку, так тоді уряд вирішив, – чітко, ніби це було вчора, розповідає Микола Мосійчук.
І тут таки пригадує, як на засіданні правління Укоопспілки його покритикував тодішній голова Литвиненко: за те, що в бригадному селі Загребля немає тієї «стаціонарної торговельної точки».
Не встигло завершитися правління, як Мосійчук чимдуж помчав у те село: до речі, його рідного Здолбунівського району.
При в’їзді побачив ларьок, а на виїзді, на колгоспній фермі, працював магазин. Це підтвердив довідками голова сільради. Телефонує Мосійчук голові правління й розповідає справжню ситуацію. Тож чиновникові, який готував матеріали, довелося звільнитися. А Рівненщину ще довго ставили за приклад у товарному насиченні навіть найвіддаленіших магазинів.
…Намагаюся спроектувати розповідь Миколи Филимоновича на сьогодення: чому ж нині в пошані високі чиновники, олігархи, та хто хочеш, – тільки не людина праці? Чому ця людина змушена шукати шматок хліба по світах? І коли нарешті на своїй землі зможуть достойно жити ті, хто чесно робить свою справу?
«Шкодую, що не зберіг газет із критикою…»
Та коли настали «лихі 90-ті», товари з прилавків магазинів наче вітром здуло. Обласна газета «Червоний прапор» не раз робила «винною» кооперацію й особисто голову правління: діставалося йому на горіхи!
- Шкодую, що не зберіг ті критичні матеріали Валентини Маковської, – каже Микола Филимонович. – Якось приїхав у Мізоч до мами, а вона – в сльози: що ж ти, сину, так погано працюєш? І демонструє стосик газет, які вже встигла перечитати… «Мамо, кажу, хіба ж я шкарпетки випускаю? Чи валянки – хоча ми вже відкрили цех із їх пошиття. Але ж мило ми в кооперації точно не варимо!»
…А я думаю про місію журналіста, надто на зламі епох… І про те, як важливо достеменно розібратися в кожній ситуації, щоб не згрішити проти істини. Вочевидь, головне наше правило звучить так: не нашкодь.
Микола Мосійчук 16 років (чотири скликання поспіль!) був депутатом обласної ради, 14 із них очолював її головну – бюджетну комісію. Тобто, управляв фінансами всієї області: таку місію будь-кому не довірять. Ось фото: він поруч із головою обласної ради Романом Василишиним. Тоді, в 1990-му, до сесійної зали занесли жовто-блакитний прапор – передвісник нашої незалежності.
Дар відчувати людей
Коли в роботу вкладаєш душу й серце, Господь дає тобі дар відчувати, можливо, навіть прихований до певного часу потенціал інших людей.
Коли в 1991-му голову правління Володимирецької райспоживспілки забрали в область, постало питання, хто ж її очолить. Претендентів, зрозуміло, вистачало. Втім, Мосійчук познайомився зі справою молодого директора райкоопунівермагу Петра Бараша. І порекомендував цю кандидатуру. Оскільки пайовики добре знали ділові та людські якості свого земляка, то з-поміж багатьох претендентів обрали саме його. Так із легкої руки Миколи Мосійчука Петро Бараш очолив райспоживспілку в незалежній Україні та пропрацював на цій посаді півтора десятиліття.
- Радію, що в 2006-му саме Петра Федоровича обрали головою правління облспоживспілки. Хоча «придане» йому дісталося не з кращих: спробуйте лише з мільйонними кредитами впоратись! Він – упорався і мудро веде кооперативний корабель через рифи вкрай непростого нинішнього часу. Дякую молодшому колезі за небайдужість, увагу та повагу до ветеранів і за велике серце, – каже ювіляр.
… Справді, це важливо: зберегти отой невидимий, але водночас зримий зв’язок поколінь, на якому так багато тримається в цьому житті…
Не раз чула, як і Петро Бараш, й інші керівники, яких «ставив на крило», називають Миколу Мосійчука «батьком». У цьому рідному слові, здається, вміщається все найкраще, чого можна побажати людині, яку поважаєш. До мудрого слова якої прислухаєшся. З якою радишся на життєвих та професійних віражах.
«Тримайтесь, батьку!» – хочеться сказати Миколі Филимоновичу від усіх кооператорів. Хай здоровою й щасливою буде ваша родина: вірна дружина Лідія Романівна, з якою ви в парі вже понад 60 років, син Ігор і донька Наталія, троє ваших онуків!
Правління спілки споживчих товариств Рівненської області, обласна профспілка, кооператори краю щиро вітають Миколу Мосійчука зі славним 85-літтям! Перемоги, миру, злагоди й добра! Із роси й води Вам, батьку! Інна ОМЕЛЯНЧУК