До села з гарною назвою Боремель, центру територіальної громади, від Рівного 90 кілометрів: це найзахідніший населений пункт області. Зате до Луцька – якихось 20-30 хвилин. Умовна ж межа Волині (не хочеться називати її кордоном), – лише за три кілометри. Тож, приміром, жителі тамтешнього села Жабче десятиліттями вчилися в Боремельській школі. Й навіть хотіли приєднатися до цієї громади, однієї з першопрохідців децентралізації. Вона добровільно утворилася в 2016 році, об’єднавши 11 сіл та 3.200 жителів.
«Втім, реформа децентралізації поки не передбачає приєднання за межами однієї області. Та й до сусідньої школи просто так уже не походиш: освітня субвенція розрахована від кількості дітей шкільного віку в конкретній громаді. А ось, приміром, до магазину проїхатися – чому б і ні?», – каже консультант Рівненського регіонального відділення Асоціації міст України Людмила Кушнер.
Не знаю, чи дослухалися до рекомендації місцеві кооператори, – але нещодавно вирішили подарувати Боремелю сучасний оновлений магазин.
- Бачите, свого часу, на добровільному етапі децентралізації, ми як першопрохідці отримали певні бонуси від держави й таки змогли багато чого зробити. Нині ж таким невеликим громадам, як наша, залишається раціонально витрачати кошти й у буквальному сенсі молитися на роботодавців. Ось чому кожне робоче місце – на вагу золота. Бо, оскільки наші люди працюють переважно на території Волині, то й ПДФО значною мірою працює на її розвиток. Адже цей податок адмініструється за місцем реєстрації підприємств. А, приміром, у Польщі, – за місцем проживання: тому там громади буквально змагаються за жителів, створюючи дедалі комфортніші умови для життя. Оскільки в Україні скасовано обов’язкову реєстрацію за місцем проживання, неодноразово на різних рівнях я пропонував адмініструвати ПДФО бодай за принципом 50 на 50, – розповідає голова громади Віктор Корінь.
Та якщо вже законодавці не почули голос таких громад до великої війни, то нині й поготів: бо ж і військове ПДФО «заднім числом» повністю спрямували до Держбюджету.
А ось податки, які сплачують місцеві кооператори, на Волинь точно не працюватимуть, – поповнюватимуть насамперед місцевий бюджет. Тож Віктор Корінь особисто прийшов на відкриття модернізованого кооперативного магазину восьмого лютого, – такі події трапляються нечасто. Подякував за нові робочі місця й побажав успіхів у задоволенні споживчих потреб жителів громади (окрім боремельського, тут є ще три кооперативних магазини: в Пашевій, Більче та Берестечку).
До слова, свого часу саме ця територія прийняла вимушених переселенців із Дубровицького району. Серед них був і сам Віктор Корінь, якого знаю ще з тих часів, і чимало його земляків. Як правило, це багатодітні родини, котрі буквально вдихнули життя в тодішню Малевську сільську раду (нині вона входить до складу Боремельської громади). У родинах тодішніх вимушених переселенців, яких після Чорнобиля миттєво наздогнала радіація, підростає вже друге покоління… Чимало з них нині прихистили тих, кого жорстоко вигнала з домівок нинішня війна. Отака іронія долі, – по-іншому й не скажеш…
- Попри те, що в самому Боремлі є шість торговельних точок, та ще й готельно-розважальний комплекс, що розміщений на високому лівому березі Хрінницького водосховища, за підтримки правління споживспілки ми наважилися повернути магазин із оренди й відновили торгівлю. Адже це місце на перетині Рівненщини, Волині та Львівщини, влітку сюди приїздять відпочивальники. До того ж, дорогу з Малевого до Берестечка встигли відремонтувати до великої війни, в 2021 році. Дякую за допомогу та підтримку фахівцям департаментів маркетингу та логістики та інформаційних технологій споживспілки, – каже директор Демидівського ВЗТП Валентина Грик.
Справді, живемо й господарюємо ми в конкретних громадах, для цілком конкретних людей. Тих, хто не полишив малу батьківщину, а сплачує тут податки, тим самим наближаючи перемогу України. І, як на мене, саме про них та їхні проблеми маємо розповідати значно більше. Бо поки виходить по-іншому: рекламуємо (свідомо чи ні) закордонне життя та його преференції в різних країнах частіше, ніж своє, рідне. Але то вже закид до колег-журналістів.
Бо кооператори – серед тієї незламної когорти українців, яка не шукає оманливого щастя по світах, а створює його власними руками та розумом, тут і сьогодні. Беручи на себе всю повноту відповідальності за власні рішення. Ось, приміром, кошти в модернізацію згаданого магазину спрямувало гуртово-роздрібне об’єднання облспоживспілки на чолі з Сергієм Дубарцем. Зокрема, в приміщенні площею понад 100 квадратних метрів капітально відремонтували дах, обшили його знадвору металопрофілем, а зсередини – вагонкою, зробили підвісну стелю, економне освітлення, підлогу виклали сучасною плиткою.
- Ми ж придбали кавову машину та пивну установку, оригінальні контейнери для круп, пристінні «гірки». Маємо два потужних холодильники, представлено чотири виробники хліба, три – ковбасних виробів ( тут і «Забіяка», й локальний виробник із Острожця, який у день відкриття організував дегустацію для покупців). В широкому асортименті – овочева група. Одразу ж завезли насіння, вапно, жом, макуху, кістковий фарш для тварин та соляні брикети для худоби. Посуд та фірмові пакети в нас від торгового дому «РіКоС», представлена вся лінійка асортименту від «КоопТоргСервісу». Звісно, попередньо ми обійшли конкурентів та прискіпливо вивчили їхнє наповнення та ціни. Тому діяли так: насамперед у нас з’явився той товар, якого немає в них. А ціни на аналогічний сформували дещо нижчі – або, принаймні, на тому ж рівні. От цукор у нас був дешевший – 1250 гривень за мішок, тобто по 25 за кілограм. То тільки встигали підвозити! Апельсини по 35 гривень також ішли, як гарячі пиріжки, – Валентина Грик розповідає піднесено, на одному диханні. Відчувається: це оновлення її окрилює. Ще б пак: і добру справу для людей зробили, й поступ уже відчутний. Адже за перших 20 днів роботи в лютому мають виторг майже 400 тисяч: упевнене лідерство з-поміж інших.
Це автоматизований магазин третьої категорії – так він офіційно значиться в довіднику. Тобто, на прилавках має бути не менше 1350-ти товарних найменувань. Насправді ж позицій значно більше. Зелений колір приміщення під вивіскою COOP, що приваблює здалеку, фірмова форма усміхнених продавчинь (обидві – місцеві), брендові наліпки на продукції власного виробництва, – все це невід’ємні елементи нашого єдиного кооперативного стандарту.
Перед входом потенційних покупців зустрічає контейнер для пластикових кришечок із логотипом СООР: його виготовили майстри виробничого автотранспортного об’єднання облспоживспілки на чолі з Миколою Оксимчуком. Нині він активно наповнюється: міцнішають і «Крила України».
Ось так, спільними зусиллями, зробили ще одну велику справу для маленької громади.
Інна ОМЕЛЯНЧУК
ДОВІДКОВО:
Демидівське виробничо-заготівельне торговельне підприємство (ВЗТП) господарює в 10-ти закладах торгівлі. Рентабельність роботи в 2023-му – 2,75, коефіцієнт ліквідності – 2,6, власні обігові кошти – майже два мільйони. Торік до бюджетів різних рівнів сплачено близько мільйона гривень життєдайних податків. У всіх магазинах є електронні термінали для безготівкових розрахунків.
На 2024-ий запланували зростання товарообігу ще щонайменше на 17 відсотків ( а це ще майже 4 мільйони до кооперативної скарбнички) – насамперед через поглиблення стандартизації та автоматизації торговельних процесів.