Якось голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев порівняв збір податків зі… щипанням гусей. Мовляв, це треба робити так, щоб і гусак не кричав, – і пух зібрати.
Було це на початку великої війни: тоді саме з ініціативи Гетьманцева бізнесові знизили частину податків (наприклад, єдиний із 5 до 2 відсотків) та навіть подарували «канікули» (тобто, відтермінування обов’язкових платежів без жодних санкцій). Щоправда, «податковий рай» довелося скасувати: бюджети почали тріщати по швах. Тож від серпня 2023-го все повернулося на довоєнний рівень: принаймні, на тилових територіях.
Із Печерських пагорбів видніше?
Нині маємо іншу крайність: урядовий законопроєкт№11416 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який передбачає суттєве підвищення прямих податків. Із неспростовною мотивацією: якщо цього не зробити вже сьогодні, у вересні нашим захисникам не буде чим платити грошове забезпечення! Що ж пропонують урядовці з Печерських пагорбів?
- Зростання військового збору з 1,5 до 5 відсотків із доходів фізичних осіб;
- Один відсоток цього збору справлятимуть із доходів юридичних осіб та ФОПів третьої групи (тобто, йдеться, фактично, про податок із обігу);
- 5 відсотків збору( в розрахунку двох мінімальних зарплат на місяць, тобто 800 гривень) сплатять ФОПи першої, другої та четвертої груп;
- 5 відсотків військового збору від вартості операцій з купівлі та продажу банківських металів; від вартості послуг мобільного зв’язку для кінцевого споживача; та з продажу нерухомості (другий раз на рік і більше);
- 15 відсотків збору із купівлі нового легкового авто;
- 30 відсотків – із продажу ювелірних виробів.
І все це, за підрахунками Мінфіну, має принести лише четверту частину від необхідних 500 мільярдів гривень (саме такий розмір бюджетної «діри» до кінця року).
Додайте нову вартість електроенергії, яку ми вже сплачуємо (4.32 за кіловат це вже не 2.64), оподаткування міжнародних посилок, дорожчих на 45 євро, акцизи на пальне та навіть на солодку воду… Все це лягає на плечі споживачів, на наші. Тобто, планувати сімейні бюджети доведеться ще більш прискіпливо, вже з кількома олівцями в руках. А відмовлятися
доведеться навіть від найнеобхіднішого.
Вижити на мінімалку
Бо купівля нов. ого авто чи коштовностей у цей буремний час, – точно не про переважну більшість українців, третина з яких, за оцінками авторитетних міжнародних організацій, просто злидарюють.
А ось як розділити те, що прийде в родину зі звичайної мінімалки у 8 тисяч «брудними»? Нині ми сплачуємо з неї 18 відсотків ПДФО та 1,5 – військового збору, і цілий місяць маємо прожити на 6.450 гривень. Якщо ж військовий збір зросте до 5 відсотків, будемо змушені виживати на 6.160: причому, восени та взимку, коли й електроелектроенергії знадобиться значно більше, і витрати на обігрів помешкань додадуться… От би нашим урядовцям хоч місяць пожити на ці гроші! Та вони разом із помічниками та радниками стовідсотково заброньовані, – доки українці і воюють, і урожай збирають, і торгують.
Сьогодні директор державної «Укрпошти» Смілянський отримує два мільйони (!) гривень на місяць, А, приміром, заступник голови наглядової ради «Укрзалізниці» Сергій Лещенко – 242 тисячі, найнижчого рангу чиновник у державних структурах щонайменше 30 тисяч, – як боєць ЗСУ не на лінії вогню.
В уряді парирують: соціальні видатки покривають наші міжнародні партнери (читай: чому б і не пошикувати чужим коштом?). Саме оця прірва між чиновниками та звичайними людьми, яка посилюється у війну, – один із головних чинників недовіри між владою та суспільством. А ще – неналежна комунікація: чому так сталося? Як зверстали й ухвалили «провальний» бюджет? І що конкретно зробили самі державні, з дозволу сказати, достойники, аби знайти додатковий ресурс у ньому для захисників? Відповідей на ці питання ми, на жаль, не чуємо.
Що пропонує бізнес?
Проти такого аврального підвищення податків виступив бізнес: адже уряд не знайшов можливості прокомунікувати цю тему насамперед з роботодавцями. Саме тому їхня перша зустріч із представниками Кабміну 31 липня завершилася…нічим. І Федерація роботодавців України, і Спілка українських підприємців застерігають: це ляже додатковим навантаженням на білий бізнес, який чесно сплачує податки, зберігає робочі місця та донатить на ЗСУ. А всі дискусії, який саме податок підвищити, впираються в неефективність податкової та митної політики! Та її ніхто не прагне змінювати: тільки й чуємо про нові й усе більш зухвалі схеми – корупція у війну, на жаль, «розквітає». Коли ж доходить до покарання, – тоді, як мовиться, кінці у воду.
Торгово-промислова палата України виступила із заявою, в якій пропонує урядові зосередитися на ліквідації «схем», насамперед на митниці; автоматизації бізнес-процесів; скороченні другорядних видатків із держбюджету (згадайте майже два мільярди на «Єдиний марафон»-2024) та підвищенні ставки ПДВ на 3-4 відсотки. Тоді нові податки торкнуться і білого бізнесу, й тіньовиків, що оперують контрабандою.
Мінфін відповідає: нове ПДВ приведе до здорожчання всіх товарів, у тому числі найнеобхідніших: як-от, їжа та ліки. Втім, будь-яке підвищення податків провокує зростання цін, – тут зовсім не треба бути економістом. І все ж, непрямі податки значно менш шкідливі, ніж прямі: це також аксіома.
«Ми готові дискутувати щодо зміщення акцентів у податках, але ця дискусія має бути короткою і ефективною: домовилися про перегляд, – імплементували. Часу для затягування немає», – «відрубав» міністр фінансів Сергій Марченко.
Та так думають навіть не всі «слуги». Заступник голови комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Олександр Ковальчук вважає: в разі ухвалення урядової версії законопроекту саме білий бізнес опиниться під непідйомним навантаженням. А тіньовий – навпаки, розквітне. Тому ініціює подальші зустрічі з роботавцями, щоб вийти на оптимальний варіант закону. Той, який наповнить оборонний бюджет, і водночас не «заріже» курей, які несуть воістину золоті яйця. Інакше щонайменше третина бізнесу одразу зійде з дистанції.
Не в захопленні від пропозицій уряду й міжнародні партнери. Так, спец представниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер радить починати «не з податків», а з реформування митниці й боротьби з «сірими» ринками.
Отже, контраверсійний проєкт не сприймає ані бізнес, ані партнери, ані суспільство. Це надпотужний сигнал урядовцям, які чомусь вирішили застосувати таку собі лінійну логіку: якщо підвищити податки, грошей одразу стане більше. А може, навпаки, менше? Бо «щипати гусей», панове Гетьманцев і Марченко, – справа навіть дуже ювелірна. Розпитайте в селян, вони знають. А надто – коли за неї беруться зовсім не ювеліри…
Верховна Рада повернеться до податкового питання в 20-их числах серпня, коли збереться на чергове пленарне засідання. Отоді й дізнаємося, хто платитиме більше і наскільки. А може, літо подарує вершителям наших доль хоч трішечки здорового глузду?
Інна ОМЕЛЯНЧУК
ДО РЕЧІ: Споживча кооперація – галузь економіки, яка навіть у війну створює робочі місця, ефективно працює та сповна сплачує податки до бюджетів різних рівнів. А ще – активно підтримує наші ЗСУ донатами. Бо завжди відзначалася високою соціальною відповідальністю.
Приміром, кооператори Рівненщини лише в першому півріччі воєнного 2024-го спрямували до бюджетів 53 мільйони життєдайних платежів, зберегли й навіть примножили робочі місця. Чи вдасться зберегти таку ж, позитивну динаміку, після ухвалення згаданого законопроекту? Поки що це питання залишається відкритим.