ТОВ «Виробниче автотранспортне об’єднання» облспоживспілки веде свою історію з далекого 1947-го: в роки повоєнної відбудови транспортні послуги були на вагу золота. Змінювалися часи й навіть суспільно-економічні формації, – незмінним залишався, так би мовити, колективний дух працівників,їхнє бажання бути унікальним кооперативним підрозділом.
Тож навіть у непростих воєнних буднях тут тримаються на плаву завдяки креативним ідеям, якими «загоряються» й поетапно втілюють у життя.
Співучасть у долі України
Одна з таких – військові облігації. Щойно тільки держава запропонувала цей інструмент підтримки наших ЗСУ, вирішили придбати облігації на юридичну особу. Пішли в Укргазбанк, – а там навіть розгубилися: мовляв, ви перші, хто звернувся, ще й алгоритм не відпрацьований. Згодом держава вирішила працювати в цій темі виключно з фізичними особами.
– Пригадую, колись у батьківській хаті на горищі було чимало таких великих банкнот – облігацій. Ми, діти, ними гралися. Дорослі ж підсвідомо розуміли: вкладених грошей їм ніхто вже не поверне. Так воно й сталося. Нині ж у пошматованій війною Україні цей механізм працює, – і ми ним активно користуємося. Сьогодні вже 11 наших працівників із 20-ти членів колективу придбали військові облігації номіналом тисяча гривень. Кожну таку тисячу ми виручили від збору макулатури та поліетилену на території підприємства: на наших чотирьох із половиною гектарах чимало орендарів, – тож і відходів вистачає. Ми їх збираємо, шукаємо, де можна здати і виручаємо за це кошти: справу курує завгар Микола Герасимчук. Отак, копійка до копійки, й збираємо. На день народження кожен працівник у гарному конверті отримує фінансову складову облігації – тисячу гривень. І через «Приватбанк» купує облігацію, здебільшого терміном на рік. Адмініструє цю справу інспектор із кадрів голова профспілкового комітету Людмила Породюк. Відсоткова ставка змінюється, нині це, якщо не помиляюся, 14,25 відсотка: тож через рік, коли гроші повернуться, ми знову спрямуємо їх на благодійність. Тут і співучасть у долі країни, й екологія, – розповідає директор підприємства Микола Оксимчук.
До слова, тут першими в кооперації області започаткували ще одну перспективну справу – збір пластикових кришечок. Та ще й у контейнери власного виробництва у формі яскравого металевого серця з фірмовим написом «Сoop». Згодом такі ж серця з’явилися біля центрального офісу споживспілки, кооперативного коледжу, біля маркетів у райцентрах та громадах. Жителі області підтримали ініціативу, дізнавшись, що різнокольоровий пластик також слугує допомогою нашим захисникам. Бо за виручені від нього кошти благодійний фонд «О.В.Е.С», із яким співпрацюють кооператори, купує дрони для ЗСУ. Нещодавно дрон поїхав і в частину, де служить водій споживспілки Юрій Орлов.
А замовлення на контейнери посипалися з різних куточків України, – справа набирає обертів у геометричній прогресії. Втім, фантазія та вмілі руки тутешніх майстрів можуть виготовити, здається, все. Тут і лавки та столи з дерева й металу, й вуличні смітнички, і габіони – декоративні металеві вази для саду різних фасонів та кольорів, і симпатичні набори для грубок: заокруглені металеві підставки для дров та ослінчики. Вся продукція представлена і на сайті підприємства, й у новенькому виставковому павільйоні – неймовірна краса!
А ще в переддень Великодня майстри ВАО створили величну писанку, яка (пригадуєте?) прикрасила простір перед центральним офісом споживспілки.
- Нині ж ми виготовили вже кілька десятків менших заготовок для майбутніх писанок. Задум такий: керівники кооперативних організацій придбають їх у нас (ціна цілком символічна) і запропонують розписати діткам у своїх громадах: чи то в загальноосвітніх чи в мистецьких школах. Це можуть бути герби наших древніх міст та містечок, які здавна мали Магдебурзьке право, символіка громади тощо. А помилуватися цією красою можна буде у Великодні тижні перед нашими магазинами, які в такий спосіб перетворяться на привабливі локації. От вам і поширення кооперативних цінностей, і ще одна добра справа, – ділиться новою ідеєю Микола Оксимчук.
Як на мене, вона чудова. І розпочинати її втілення варто вже сьогодні: щоб на Великдень «розквітло» багато кооперативних писанок. У них пульсуватиме синергія добра від кількох поколінь жителів гостинного рівненського краю.
Вдало потоваришували з Сонцем
Далі – більше: завдяки підтримці правління споживспілки та його голови Петра Бараша тут першими в кооперації області встановили сонячні панелі. Уже 9 листопада 2024-го на підприємстві запрацювала сонячна електростанція потужністю 30 кіловат на годину. Пригадую, як того похмурого дня Микола Оксимчук продемонстрував у спеціальній програмі на мобільному: ось, бачите, маємо перших 23 кіловати енергії. А начальник майстерні Володимир Баша додав: уже вистачить, щоб порізати дрова для твердопаливної котельні.
Минув рік. Тож щойно приїхала на підприємство, поцікавилася, скільки енергії вже виробила станція? Директор знову глянув у ту ж програму на мобільному: на наших очах в режимі реального часу вона зафіксувала цифру в 23 тисячі кіловат! Отака вийшла магія числа 23: чи то за збігом обставин чи за іронією долі… Оскільки день видався сонячним, цифра лише зростала: станція ж бо перемкнулася зі «сплячого» режиму в активний.
Отже, Сонце взяли в союзники цілком доречно: адже вартість кіловата невпинно зростає. Вже видно: станція окупить себе не за 2.8 роки, як передбачалося при її монтажі, а значно швидше. Тож тепер активно й цілеспрямовано шукають орендарів, яким постійно потрібна електроенергія: скажімо, заправну станцію для електромобілів. А ще тут мають воду із власної свердловини: тому територія підійде й для тих, хто хоче започаткувати невелике виробництво. Хоча, приміром, над виробництвом популярної нині дистильованої води всерйоз замислюються й самі: її потребують стоматологічні кабінети, пральні тощо.
Тим часом у кооперації Рівненщини є вже 13 сонячних станцій загальною потужністю 700 кіловат. Децентралізація джерел енергії в цей надскладний час – справа далеко не другорядна. Бо це – наша стійкість та енергонезалежність.
Відповідальність множать на людяність
… Вже понад рік, як у колективі працюють троє внутрішньо переміщених осіб із Донеччини: це подружжя Ляхів – Наталія та Леонід, які приїхали з Лиману, та Роман Лазаренко з Ясинуватої. 64-річна Наталія – прибиральниця, 67-річний Леонід – сторож, а 42-річний Роман – двірник. Територія ж бо чимала, її щодня треба доглянути.
Подружжя Ляхів у Рівному опинилося невипадково: саме тут знайшов роботу їхній син-рятувальник.
- А ми за ним поїхали: там залишився будинок, а тут, як і син із сім’єю, знімаємо квартиру. Знаєте, Рівне прийняло нас дуже гостинно, ми тут із 2022-го, – то вже наче вдома. Ніхто ніколи не дорікнув, що ми якісь не такі. А у ВАО просто чудовий колектив, ми щасливі, що знайшли цих людей, які тебе підтримають і допоможуть. Усі разом ми вже побували в парку історичної реконструкції «Оствиця», побачили й дізналися стільки цікавого! А ще мій чоловік не міг натішитися екскурсією до лісу. Щоправда, нещодавно йому замінили суглоб, нині на реабілітації. Але, дасть Бог, усе буде добре. Нас, лиманців, тут багато: отак ідеш містом, та й зазвичай когось зустрінеш, – розповідає пані Наталія.
До речі, всі троє нових працівників улаштувалися на роботу через відповідні програми центру зайнятості: відтак, держава вже відшкодувала за них підприємству майже 100 тисяч гривень, – непогана підтримка!
Загалом же в колективі міряють життя людяністю та добром. Тут немає високих заробітків, – але кожна мінімалка зароблена власним розумом та руками. Люди це цінують. Бо перевірено: краще з розумним згубити, ніж із дурнем знайти.
Торік ТОВ «Рівненське ВАО» стало першим кооперативним підприємством, яке увійшло до Реєстру сумлінних платників податків України. Тоді його вперше сформувала Державна податкова служба на виконання Закону№3813-ІХ: вибірку автоматично робила система в Києві.
«Автоматично» означає у відповідності до визначених Мінфіном індикаторів, як-от: рівень сплати податку на прибуток за останні чотири квартали та ПДВ – за останніх 12 звітних періодів, середньомісячної зарплати за останніх чотири звітних періоди тощо. Індикатори мають бути рівними або ж перевищувати середній показник у галузі, в якій за постійним КВЕДом працює платник податків. І відтоді наше ВАО закріпилося в Клубі білого бізнесу: висока соціальна відповідальність – ще одна риса цього дружного колективу.
- Упевнений: сьогодні за сумлінністю сплати податків стоїть не лише економічна, а й національна безпека держави. І це не пафос, а наше тверде переконання, – каже Микола Оксимчук.
Що ж, кожен маленький успіх отаких колективів, кожне ефективне рішення, – це також спротив ворогові. Бо сьогодні для України надважливий міцний надійний тил.
На одному з найстаріших підприємств Рівного, в тилу великої війни, не опускають рук. Навпаки: тонко вловлюють кон’юнктуру стрімкого часу й намагаються бодай трішечки випередити його. Нині тут на завершальній стадії нове будівництво адміністративно-побутових приміщень: загалом це 300 квадратів сучасних площ, на які вже заглядаються майбутні орендарі. Обігріває їх нещодавно встановлений сучасний тепловий насос.
Утім, це вже тема для наступного матеріалу: як бачимо, хто шукає, той неодмінно знаходить свій унікальний шлях.
Інна ОМЕЛЯНЧУК