Ресторатори Березнівського райспоживтовариства щиро дарують його землякам
Ресторан «Случ» у Березному відчинив свої двері наприкінці далекого 1965-го. Відтоді, ось уже шість десятиліть поспіль, вони не зачиняються (навіть у пандемію коронавірусу кухня працювала). Люди йдуть сюди не лише за смачними й вишуканими стравами, – насамперед за позитивними емоціями.
Тож директор комбінату громадського харчування райспоживтовариства (якому підпорядкований ресторан) Галина Кравчук каже: попри непрості часи, маємо віднайти в собі внутрішні можливості для того, щоб кожен клієнт отримав таку бажану емоційну насолоду. Із чого ж, власне, складається це поняття?
Серце «Случа» – його неперевершена кухня. Приготувати так, як це роблять досвідчені кухарі Валентина Карповець та Любов Кравчук, навряд чи хтось інший зможе. Хоча професія кухаря нині популярна.
«Бо не в кожного така от ресторанна душа», – коротко, але як же влучно сказала майстер-кухар Любов Кравчук! Це звання вона отримала за перемоги у Всеукраїнських конкурсах професійної майстерності, які до великої війни організовувала Укркоопспілка. Про ті часи і в Любові, й у Валентини залишилися теплі спогади: спілкування з колегами, практичний обмін досвідом та новинками кулінарії, публічні презентації своїх доробків…
Війна все змінила: людям умить стало не до ресторанів. Тож березнівці зробили акцент на кейтерингу та простіших закладах, – на зразок «Піцерії», яка навіть приросла кількома новими добудованими під попит споживачів залами. Але «Случ», немов зіницю ока, берегли до кращих часів.
Чи можна сказати, що вони вже настали? Навряд. Бо кінця-краю війні, на жаль, не видно, суспільство вкрай виснажене. Але, попри виснаження, люди хочуть бодай невеличкої віддушини: не лише гастрономічної, а й емоційної.
Тут таку віддушину для них і пропонують. Цього сезону повністю змінили стиль та кольорову гаму інтер’єру: з червоного на спокійний беж. А до Різдва та Нового року облаштували сучасну фотолокацію. Тож якщо не дочекаємося снігу за вікном, то на фотографіях зі «Случа» він точно буде! І, звісно ж, підготували кілька варіантів святкового меню – на будь-який смак і гаманець. Тут і різноманітні салати (як-от «Афродіта» чи «Європейський» – навіть назви інтригують), й риба та овочі на грилі, печена качка, шашлики в лаваші, і брускети з авокадо та тунцем, і перепілки тушені й запечені, й печериці в будь-
якому вигляді, – та хіба перерахуєш усе, що створюють нестримна фантазія та невтомні руки тутешніх кооператорів?
- На Різдвяно-новорічні свята маємо чимало замовлень: це насамперед корпоративи. Так, вони менш чисельні,ніж до війни, – але ситуація вже вирівнюється. Розписані фактично всі дні грудня – січня, включно з кейтерингом. От, приміром, на компанію з шести людей новорічне меню обійдеться в 5 тисяч 100 гривень. Звісно, воно може бути й більш розкішним, все за бажанням клієнта, яке для нас давно є законом. А вже в лютому маємо кілька сватань. Та навіть на червень уже замовлено кілька випускних. Часто люди відзначають хрестини та дні народження дітей: життя триває, нові українці з’являються на світ, і це чудово, – розповідає голова правління Березнівського райспоживтовариства Катерина Чухрай.
…Тут з усіх сил намагаються не лише втримати оцю позитивну динаміку відродження галузі, а й наростити її. Коли вимикають світло, центр життя в ресторані оперативно перебирає на себе генератор. А щойно тільки сонця стане більше, його замінить сонячна станція потужністю 38 кіловат, яку нещодавно встановили на даху ресторану. (До слова, аналогічних станцій є вже чотири на різних об’єктах – загальною потужністю 152 кіловати).
А ще березнівські кооператори активно працюють у соцмережах. Тут їм допомагає місцевий блогер: фейсбук, інстаграм, тік-ток, – усюди представлений оновлений ресторан. Значна частина замовлень, кажуть, формується саме там, – надто від молодіжної аудиторії.
- Знаєте, є така промовиста українська приказка: вміла готувати, та не вміла подавати. Мені дуже хочеться, щоб це було не про нас. Саме тому працюємо ще й на власну промоцію на різноманітних доступних майданчиках, – а як же інакше? – додає Галина Кравчук.
Тут постійно тримають руку на пульсі кадрової проблеми. Не секрет, що роботодавцям вона нині дошкуляє чи не найбільше: через відкриті кордони масово виїздить молода, найбільш працездатна частина суспільства. Й саме галузь ресторанного господарства тут особливо вразлива.
А ось у колектив ресторану, навпаки, влилася 19-річна офіціантка Валерія Кучковська: вона вже має диплом молодшого бакалавра з готельно-ресторанної справи. Каже, цілеспрямовано обрала саме цей фах. А практичні навички здобуває тут, на марші, поруч із досвідченими колегами. Такими, як бармен Ірина Миронець, яка завжди підкаже, допоможе.
«Якщо в дівчини є терпіння і їй подобається спілкування з людьми, значить, її вибір правильний», – каже пані Ірина. Валерія посміхається: так і є.
Чоловік Ірини Миронець та син Любові Кравчук боронять Україну в почесних лавах ЗСУ. Тому їхні думки завжди там, на передовій. А конкретні справи – тут, на малій батьківщині. Бо працювати на своїй землі, дарувати людям позитив, – це, погодьтеся, також спротив.
Різдвяно-новорічне меню пропонує гостям і кафе «Піцерія». Звісно ж, із головним інгредієнтом – частинкою небайдужих кооперативних сердець, які завжди б’ються в унісон із Україною.
Інна ОМЕЛЯНЧУК