28 лютого виповнюється 105 років від дня народження знаного кооператора Володимира Івановича Гайдука. Він, фронтовик, солдатом пройшов Другу світову. А споживчій кооперації Рівненщини віддав 53 роки, 28 із яких очолював облспоживспілку (1955-1983 роки).
Із Рівненщиною Гайдук пов’язаний пуповиною: народився й виріс у селі Світанок (тоді Блудів) Корецького району, жив і працював у Рівному, разом із дружиною Ніною Йосипівною ростив двох доньок. На цьому світі доля відміряла йому 79 років, – але яких насичених!
- Пригадую, як у 1957-му прийняв продовольчий склад торговельної бази в рідному Мізочі, заочно навчався в нашому технікумі. Це був початок мого шляху в кооперації, – гортає сторінки власної пам’яті голова обласної ветеранської організації Микола Мосійчук. – А навесні 1958-го туди навідався сам голова правління облспоживспілки Володимир Гайдук в оточенні керівників районної кооперативної організації. «Ви, молодий чоловіче, ким працюєте?» – запитує. Завскладом, відповідаю. «А скільки Вам років?» 19, кажу. Отак і познайомились. Він роздивився, що в нас і де знаходиться, й зупинив погляд на великих коробках цукерок «Ромашка» та «Шкільні» Рівненської кондитерської фабрики, – вони були відкриті. Та й питає: «Микола, а ти що – солодкоїжка?», перейшовши на «ти». Я знітився. А він цікавиться, звідки я, хто батьки. «А я тут у вас у Мізочі головним бухгалтером райспоживспілки працював», – каже. «Я знаю, Ви жили на вулиці 17 вересня на Сурмичах, у Мислінчука, – випалив я.
- Так і було, – підтвердив Володимир Гайдук.
Спогад про ту, першу зустріч, Микола Филимонович береже, наче безцінну реліквію. Він був зовсім юним, та й Володимир Гайдук мав лише 37 років. Хтозна, чи можна вважати її благословенням у споживчу кооперацію, – але, як на мене, так. Адже для Мосійчука те невимушене людяне спілкування «з самим Гайдуком!» стало потужним імпульсом у подальшому професійному зростанні. В 1959-му він вступає до Львівського торговельно-економічного інституту. Вже перед захистом диплома приїздить на стажування на Дубенську міжрайбазу, де виконує обов’язки заступника директора. І от одного дня його терміново викликають на збори ради райспоживспілки, – та ще й до президії запрошують!
- На ті збори приїхав Володимир Гайдук. І коли дійшло до кадрових змін, каже: «Рекомендую обрати заступником голови правління з торгівлі молодого перспективного Миколу Мосійчука». Пропозицію підтримали, – тож на захист диплома до Львова я поїхав уже в новому статусі. На календарі був 1963-ій рік. У 1967-му, також за безпосереднього втручання Володимира Гайдука, став головою правління Сарненської райспоживспілки, пропрацювавши на цій посаді 10 років. Звісно, намагався не підводити його, виправдовував довіру. І ось 15 січня 1977-го він приїхав у Сарни, та й каже: підеш до мене заступником із заготівель. Тож попрацювали разом до 1983-го. І саме мені судилося змінити його на посаді голови правління. А Володимир Іванович ще працював заступником директора технікуму з виробничої практики, був членом ради облспоживспілки, – пригадує Микола Мосійчук.
Заступник голови правління споживспілки голова обласної профспілкової організації Микола Вознюк також береже світлий спогад про Володимира Гайдука:
- Пригадую, як прийшов на співбесіду до Володимира Івановича, коли в 1978 році влаштовувався на роботу в облспоживспілку: він був у напрасованій білій сорочці та костюмі «з голочки» і курив такі, знаєте, довгі ароматні сигарети… Розпитав, звідки я, де саме служив в армії, як проходила служба. Й дав згоду на призначення інструктором відділу кадрів: отак, із його легкої руки, розпочалася моя кооперативна біографія, яка триває й досі. Він був вимогливий, навіть строгий, – але високопорядний і людяний. За це його й поважали.
Усі, хто знав Володимира Гайдука, відзначають: він цінував людей за професійну добросовісну працю, а достойних керівників відстоював перед радянським та партійним керівництвом. Адже вплив держави на кооперацію був значним, – почасти аж занадто.
Що ж, ми не обираємо час, у якому народжуємося й живемо. Але змінити його на краще сильним особистостям точно під силу. Таким був Володимир Гайдук, – таким і залишається в пам’яті нинішніх та прийдешніх поколінь кооператорів.
У 2011-му році до 90-річчя Володимира Гайдука на фасаді центрального офісу споживспілки на Чорновола, 13 урочисто відкрито меморіальну дошку пам’яті з його портретом. Світлини зберігають той момент: голова правління споживспілки Петро Бараш із величезною повагою говорить про Володимира Гайдука. І справедливо зауважує: хто не цінує своєї історії, той не має майбутнього. Спадкоємність, наступність поколінь, логічне продовження кооперативної історії краю – для нас не порожній звук. Із цим і йдемо до Гайдука: до меморіальної дошки лягають квіти нашої вдячності.
Інна ОМЕЛЯНЧУК
Фото з сімейного архіву Миколи Мосійчука.